Час «антикризових» менеджерів

      Для того щоб створити новий союз із Партією регіонів та комуністами, Соціалістична партія мала остаточно порвати з «помаранчевою» коаліцією. Цей розклад був зрозумілий ще минулого тижня (після обрання спікером Мороза, а потім — і з підписанням угоди з «регіоналами» та комуністами), однак процедура розриву, зважаючи на наявність угоди між БЮТ, «НУ» та СПУ, ще потребувала певного формалізму. Цей акт відбувся вчора: спершу голова політради «Нашої України» Роман Безсмертний попросив соціалістів дати відповідь, чи справді вони пустилися до іншого коаліційного берега. Через кілька годин «НУ» отримала відповідь від новообраного персека політради СПУ Василя Цушка: фракція Соціалістичної партії України повідомляє про свій вихід зі складу коаліції.

      Хоча навіть у цьому соціалісти пішли тим руслом «кидалова», з яким на пару з «регіоналами» та комуністами обрали спікером Олександра Мороза. А саме — повісили всіх собак, котів та іншу живність на шиї своїх колишніх нібито партнерів — Блок Юлії Тимошенко та «Нашу Україну». Бо, виявляється, в руйнації коаліції винні саме останні. Принаймні такі нотки читаються в рішенні СПУ, прийнятому на гарячому засіданні політради минулого тижня: «У зв'язку з офіційними заявами керівників політичного блоку Юлії Тимошенко та партії «Наша Україна» про припинення функціонування Коаліції демократичних сил в українському парламенті, політрада Соціалістичної партії України постановляє... взяти до відома згадану заяву як підставу для юридичного оформлення факту припинення функціонування коаліції».

      Соцпартія знову побігла до пілатівського тазика, щоб змити свої руки. В очах громадськості — нібито омилася від відповідальності за розрив «помаранчевої» коаліції, для своїх же нових союзників — омила руки від усього помаранчевого, щоб потім простягти їх назустріч чомусь біло-блакитному, розбавленому із червоним. Тим же рішенням політради передбачалася рекомендація «взяти участь у формуванні парламентської коаліції в розширеному форматі за участі різних політичних фракцій».

* * *

      Цей пункт почав виконуватися тієї ж таки п'ятниці: у парламенті було підписано угоду про створення коаліції між Партією регіонів, СПУ та Компартією. Те, що донедавна з іншими людьми обговорювалося місяцями, цього разу народилося за пару днів. Воістину, ніщо так не міняє людей, як влада. І ще, кажуть, гроші. Саму ж угоду підписали лідери фракцій — Віктор Янукович, Петро Симоненко та Василь Цушко. Назва коаліції вельми оригінальна — «антикризова», тобто, за логікою, ці сили об'єднуватиме боротьба з якимись кризами (така вимога комуністів). Що це означатиме на практиці — ще побачимо, але вже зараз варто констатувати, що й самі коаліціянти побоюються називати свій альянс, склепаний за тиждень, повноцінним. А от оголосити про створення коаліції у Верховній Раді планується вже сьогодні, на її засіданні. Після цього коаліція зможе приступити до заповнення кадрових вакансій як у парламенті, так і виконавчій владі.

      Довго думати над тим, кого висунуть на пост Прем'єр-міністра, не треба. Віктор Янукович тому й голосував за спікера Олександра Мороза, щоб потім повернутися в головне крісло в Кабінеті Міністрів. Рішення про висунення Януковича, якщо вірити лідеру Компартії Петру Симоненку, вже прийняте. «Ця кандидатура запропонована Партією регіонів, — цитує головного комуніста «Українська правда», — а ми виходили з того, що вчора було реалізовано пропозицію від фракції соціалістів: Олександра Мороза обрано Головою Верховної Ради. В даному випадку є пропозиція від Партії регіонів, і ми всі її підтримали».

      Петро Миколайович, очевидно, забув (і теж небезплатно) про тривалу боротьбу з олігархами, тіньовим капіталом та іже з ними, забув про те, що Ющенка та Януковича називав одного поля ягодами. Хоча чому тут дивуватися? В історії України від минулого тижня починають кристалізуватися інші погляди та інші принципи.

* * *

      А вже в суботу учасники нової більшості зібралися на своє перше зборище. До Палацу «Україна» прийшли люди, яких, здавалося, вже виштовхнули на узбіччя політики: Леонід Кравчук, Нестор Шуфрич, Валентина Довженко, навіть екс-мер Києва Олександр Омельченко. Як написала з цього приводу «УП», «у залі повно політичних трупів, які хочуть повернутися до влади».

      У вступному слові Віктор Янукович сказав, що «ввечері 6 липня 2006 року в новітній історії України фактично було започатковано новий етап її розвитку, з відомих причин перерваний восени 2004 року». «Те, що відбулося, — додав він, — не стало для нас несподіванкою».

      Найбільше ж схвалення отримав оратор Мороз. Сан Санича сприймали як свого. І реготали, коли він вдавався до жартів або до «чорної іронії». «Ми припинили інтригу, яка тягнулася впродовж двох місяців, припинили її в правовому відношенні бездоганно, відверто й інтелігентно, — зазначив Мороз. — Ми справді були переконані в необхідності створення коаліції демократичних сил з виходом на широку, але я бачив, що одна з сил хотіла такої ширшої коаліції, при тому зробивши так, щоб попутно розправитися зі своїми партнерами, а потім винними зробити соціалістів». (От бачите, знову: Мороз перекладає відповідальність за те, що сталося, на когось іншого?) «Оскільки це легко читалося, — продовжив Мороз, — то я підійшов до Віктора Федоровича і кажу йому: «Я бачу, що не закінчується ця інтрига довгий час, але сьогодні буде голосування за Голову Верховної Ради. Якщо ви не проти (на вашу кандидатуру сьогодні голосів не вистачає), то, може, підтримаєте нашу?».

      Віктор Федорович слухав Мороза і сам, подібно до зали, почав сміятися. Братання, як бачимо, відбулося по повній. Сам Янукович на форумі вже й приміряв на себе пост Прем'єра. Він багато говорив про те, що треба зробити і над чим треба подумати. Свою промову він читав із аркуша. Ба більше, на тому ж аркуші були написані всі слова, які велілось сказати Віктору Федоровичу як лідеру зібрання, включно з питаннями «за?», «утримався?» під час голосування і, відповідно, «спасибі» у кінці. Кращого подарунка — це не про папірець із підказками, а про можливе прем'єрство, — до дати свого 56-річчя, яка випала на неділю, Януковичу годі й було чекати.

      До речі, іменини Віктор Федорович справив позавчора на березі Азовського моря, а Президент Віктор Ющенко привітав його ще зранку.