Парламент після шоку

      ...На чолах деяких керівних «нашоукраїнців» лежала печать важких роздумів. «Уже обдумують, які посади випрошувати собі в майбутньому Кабміні», — запідозрили недруги, натякаючи на те, що в опозиції «НУ» бути не захоче й шукатиме можливості так увійти в «широку» коаліцію, щоб найменше постраждала їхня гідність. «Нашоукраїнець» Михайло Поживанов такі підозри відмів: за його словами, «НУ» щодо  нового формату коаліції ще не визначалася й, відповідно, ніяких переговорів на цю тему поки що не веде.

      — Пане Михайле, і все ж таки, якщо «Регіони» запропонують вам брати участь у формуванні уряду — фракція погодиться?

      — Разом із соціалістами ми більше в жодному форматі не будемо.

      — Проблема тільки у соціалістах?

      — Звичайно. Ну це ж люди, які півтора року заважали Україні виконувати ті обіцянки, які звучали на Майдані — йдеться і про європейську інтеграцію, і про вступ України до Світової організації торгівлі, ну і давайте відверто скажемо: міністр внутрішніх справ Юрій Луценко — теж соціаліст, а гасло «Бандитам — тюрми!» так і не було виконане. І я цьому не дивуюсь, враховуючи позицію соціалістів.

      — Але ж саме із цими, судячи з ваших слів, нехорошими людьми ви самі раніше утворили коаліцію!

      — Ну звичайно, ми спробували. Сподівалися, що ці люди все ж таки будуть більш щирими, ніж вони виявилися насправді.

      — Тобто ви не виключаєте, що коли ПР кликатиме вашу фракцію у коаліцію, вона поставить умову: або«Наша Україна», або соціалісти?

      — Не виключаю.

* * *

      Комуністові Адаму Мартинюку при Морозі пророкують посаду «простого» віце-спікера (першим заступником Голови, як повідомляє «Інтерфакс-Україна» з посиланням на свої джерела у ВР, буде «регіоналка» Раїса Богатирьова). Намагаючись пояснити, чому комуністи так жваво подалися в «союз» із тими, кого ще недавно називали «буржуями», «капіталістами» й таке інше, Адам Іванович аж упрів. І дійшов до вельми несподіваних для журналістів висновків.

      — Адаме Івановичу, як ви гадаєте, потенційна коаліція ПР, КПУ та СПУ — це надовго?

      — Новий формат коаліції протримається набагато довше, ніж та коаліція, яка створювалася попередньо. Бо у нас не буде таких суперечностей, які закладалися в ту коаліцію. Усі ж розуміли, що БЮТ робить усе можливе, щоб Порошенко не став Головою Верховної Ради, а Порошенко у свою чергу робив усе, щоб Юлія Володимирівна Тимошенко не стала Прем'єр-міністром.

      — Але ж у вас із «регіоналами» є певні програмні суперечності...

      — Ми будемо наполягати на тому, що є в нашій програмі. Коли ми подивилися ті пропозиції, які мала в запропонованому нею раніше проекті коаліційної угоди  Партія регіонів, то виявилося, що великих розбіжностей між цим і нашими програмними вимогами немає. Єдине що, я думаю, треба буде одразу  обумовити: на нашу підтримку в тих питаннях, які стосуються приватизації тощо, розраховувати не варто — ми від своїх програмних засад не відійдемо.

      — А як же вступ України до Світової організації торгівлі — ПР нібито «за», а ви були категорично проти, навіть трибуну в минулому скликанні блокували.

      — Ми також за вступ за СОТ, комуністи зовсім не проти цього! Ми проти того, щоб іти туди необдумано, бо захищаємо нашого національного товаровиробника. Ви ж бачили, ми за деякі закони по СОТ минулого року голосували. Але були й будемо категоричними противниками ухвалення тих законів, які ставитимуть нас на коліна.

      Коаліційної угоди немає, є проект антикризової коаліції, про який ми стільки говорили. І можливо, створимо новий формат на основі цього проекту. Насправді ця угода має складатися з півтори сторінки, а не так, як вони (БЮТ, «НУ» та СПУ. — Ред.) написали талмуд. Те, що вони там понаписували, має бути у програмі діяльності уряду, а не коаліційній угоді!

      — Ви готові проголосувати за Прем'єр-міністра від Партії регіонів?

      — Його ж іще немає.

      — А як буде?

      — Але його ж іще немає!

* * *

      Соціаліст Станіслав Ніколаєнко, який зараз, окрім депутатських, виконує іще й обов'язки міністра науки та освіти, здався кореспондентці «УМ» дещо засмученим розв'язкою подій. Причиною такого повороту в стосунках тепер уже де-факто зруйнованої коаліції соціаліст називає висунення кандидатом у спікери від «Нашої України» Петра Порошенка, якого частина фракції СПУ категорично не сприйняла. Власне, це повторення слів Олександра Мороза. Сам Ніколаєнко зізнається, що він особисто за Порошенка проголосував би. Але проти цієї кандидатури була більшість фракції, тому Мороз, на думку Станіслава Миколайовича, ухвалив мудре рішення, яким запобіг розколу в лавах СПУ. Щоправда, без розколу все одно не обійшлося: ще у четвер, нагадаємо, подав у відставку голова політради СПУ Йосип Вінський, а вчора до нього приєдналися двоє колишніх заступників голови політради — Геннадій Задирко і Галина Гармаш. Остання навіть назвала четвергові події в парламенті «зрадою партії й виборців СПУ». Однак Ніколаєнко, попри невеселий настрій, із пані Гармаш, схоже, не згоден.

      — Станіславе Миколайовичу, як же тепер бути з коаліційною угодою, яку Соцпартія підписала з БЮТ і «Нашою Україною»?

      — А що угода? «Трійка» визначиться з її долею. На мою думку, найбільш бажаною для України зараз була б розширена коаліція — за участю і Партії регіонів, і «Нашої України».

      — Однак «Наша Україна» категорично наголошує на тому, що не піде в коаліцію, в якій є Соціалістична партія, оскільки вважають вас зрадниками...

      — Це їхні проблеми.

      — ...у той час як Партії регіонів 70 із гаком «нашоукраїнських» голосів у парламенті не завадило б, та й, окрім цього, вони мають чимало політичних причин прагнути участі «НУ» в парламентській коаліції разом із ними. І якщо «Наша Україна» поставить «Регіонам» умову, що піде в коаліцію тільки тоді, коли з неї виключать СПУ.

      — Теоретично такий варіант можливий. Чому ні? Адже він уже був практично за один крок до реалізації, коли «Наша Україна» мала повністю відпрацьовану угоду з Партією регіонів. Ви ж знаєте, як це було — зранку ми з ними («нашоукраїнцями». — Авт.) домовлялися в рамках «трійки», а навечір вони їхали до «регіоналів» і домовлялися там...

      — І соціалістів цей факт дуже обурював. А тепер ви самі опинилися в одному човні з «Регіонами»...

      — Знаєте, щоб називати ту чи іншу політичну силу зрадником, треба користуватися якимись критеріями. Зрадник — це у політичному сенсі людина, яка зрадила своїх виборців. Давайте візьмемо політичну програму Соціалістичної партії України й подивимось, як соціалісти голосують, як вони працюють. Якби всупереч тому, що записано у програмі — оце була б зрада.

      — Ви вважаєте, що ваші виборці схвалять поведінку СПУ в нинішній ситуації?

      — Я думаю, що досить великий відсоток виборців нас зрозуміє. І не тільки наших виборців, а й тих, хто голосував за інші сили, а тепер голосуватиме за нас.

      — А вам не здається, що такий крок Соцпартії був не дуже моральним?

      — Говорити про моральність сьогодні потрібно, і я вважаю, що це навіть повинно бути мірилом оцінювання того чи іншого політика або політичної сили. Але якщо ви уважно подивитеся на результати парламентських виборів, то там цей критерій зараз абсолютно нівелюється. «Чесні й моральні» сьогодні мають 1,5-2 відсотка. Так що над цим варто замислитися всьому суспільству...

      А взагалі, життя складне. Тут я з вами не сперечатимусь. І я не пророкую легкого майбутнього Соціалістичній партії України.

      — Ви готові проголосувати за кандидатуру Прем'єр-міністра від Партії регіонів?

      — Ми підтримаємо або їхнього висуванця, або представника «Нашої України». Якщо «НУ» буде поводитися виважено й розумно, то не виключено, що Прем'єром стане, приміром, Єхануров. Адже «Регіони» добре розуміють, що є Президент, до думки якого також треба дослухатися, є Генпрокурор, голова СБУ тощо. В цих умовах краще не йти на конфронтацію.

      — Кулуарами гуляє й така версія: мовляв, усе це блокування-голодування, затіяне «регіоналами», насправді мало на меті лише одне — якомога довше затягнути процес, аби «купити» морально нестійких депутатів і розвалити «демократичну» коаліцію. Кажуть, статки декого із соціалістів від минулого тижня також значно зросли...

      — Ні, ну якщо так говорити, то це вже як у Сковороди: чобіт на голову, шапку на ноги. Бо ж, за такою логікою, виходить, що це Соцпартія купила фракцію «Регіонів» і комуністів, аби обрати Головою ВР Олександра Мороза. Ви це маєте на увазі?

      — Я маю на увазі, що такий розвиток подій, яким завершилась робота парламенту в ніч на Івана Купала, був вигідний Партії регіонів, а отже, вона була в ньому зацікавлена.

      —  На мою думку — а вона може бути й відмінною від рішення фракції, при тому, що кандидатура Олександра Мороза, беззаперечно, є найкращою і кращого спікера годі й уявити... я все-таки хотів би, щоб він став Головою Верховної Ради у коаліції формату попередньої трійки (тобто СПУ разом із БЮТ і «НУ». — Ред.).

      — Це хибне враження, чи вам справді неприємно, що все завершилося саме так?

      — Ну як неприємно... Я дуже радий, що все завершилося обранням спікером Мороза. Але формат нинішньої «трійки» мене особисто не зовсім влаштовує. Але сталося так, як сталося. І не треба говорити, що хтось когось купив — це якби обрали спікером «регіонала», така версія принаймні мала б право на існування. Зрештою, а чому ви не допускаєте, що «торги» могли бути у форматі обміну: ми за вас тут проголосували, ви за нас «там» проголосуєте...

      — Та чого ж, допускаємо. Ви вважаєте, що це більш «приємний» варіант?

      — Приємний-неприємний... А чому ми не змогли створити коаліцію одразу після виборів? Ті самі люди, які стали цьому на заваді, тепер нас критикують. Я маю на увазі перш за все «Нашу Україну». У кожного з них стільки амбіцій, а разом — некерована компанія. Нібито домовилися — і на тобі, виставили «на заклання» Порошенка... То хто ж зрештою винен? А Петро Олексійович іще буде ким завгодно — і Прем'єром, і спікером... У нього все попереду, він ще молодий.

      А взагалі, я не виключаю, що коаліція може помінятися ще не раз і не два. І прем'єри можуть мінятися, і що завгодно... Тому (зітхає)... не поспішаймо. Що ж до нинішньої ситуації, то, думаю, тут програли всі. (Швидко виправляється). Я маю на увазі, в рамках «трійки».

* * *

      БЮТівець Володимир Полохало коментував ситуацію з позиції не лише народного депутата, а й політолога. І запевняв, що Блок Тимошенко в жодній коаліції, окрім як із «НУ» та СПУ, нізащо не опиниться. А комуністам із соціалістами й «Нашою Україною», якщо вона раптом піде в «широку» коаліцію, можна тільки поспівчувати:

      — Комуністи виявилися просто машиною для голосування — як її запрограмують, так і зробить. А щодо Мороза — думаю, це була його найтрагічніша помилка. Мабуть, із п'яти відсотків підтримки у нього залишилося щонайбільше два. Сьогодні він фактично відрізаний від виборців, оскільки вони сприйматимуть його, в кращому випадку, так, як сприймали свого часу Медведчука. Узагалі, і Мороз, і соціалісти загалом вибрали свою долю і свій шлях широкий. Будь-яка політична сила, що входить у коаліцію з Партією регіонів, приречена відійти в її тінь. ПР «задавить» кожного і фактично поглине всі інші складові коаліції. І в цій ситуації фактично не важливо, хто буде Прем'єром — «нашоукраїнець», «регіонал» чи хтось інший. А спікера Мороза відтепер можна буде охарактеризувати як менеджера з управління справами Партії регіонів.

КОМЕНТАРІ ПОЛІТОЛОГІВ

Максим Стріха, директор Інституту відкритої політики:

Побоювання справдилися

      — На жаль, справдилися побоювання, що коаліція, створена з різних ідеологічних сил, несе в собі багато ризиків. Спрощено було б перекладати вину лише на Олександра Мороза і вважати, що всі інші були білими й пухнастими. На жаль, не були. Обговорення програми, розподіл сфер відповідальності тільки розхитували коаліцію. Тому, безумовно, в тому, що сталося, є велика частка вини всіх без винятку сил. «Наша Україна», пішовши на швидке підписання угоди, могла б уникнути багатьох небезпек. Щодо Юлії Володимирівни, то вона сама збільшувала спікерські амбіції Мороза, коли намагалася принизити «Нашу Україну».

      А те, що саме Олександр Олександрович виявиться найслабшою ланкою коаліції, це теж було передбачуваним. Бо Мороза з його партнерами до коаліції найбільше прив'язували бажання отримати портфелі та жадоба влади. Хоча владні амбіції Мороза набагато перевищують його реальну вагу в українському політикумі. Принаймні якщо дивитися на результати виборів. Хоча тепер він може виявитися однією з центральних фігур українського політикуму.

      Мороз як майстер — хтось скаже, що домовленостей, хтось — що інтриг — отримав великі можливості, тим більше, якщо зважити на політреформу, якої він так домагався.

Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

У «помаранчевих» була можливість переграти цю ситуацію

      — Ключовим моментом четвергових подій стала середина червня, коли Партію регіонів «кинули». Спочатку їй запропонували переговори, і тим самим нейтралізували від можливих дій. Потім заявили про «помаранчеву» коаліцію, після цього наступили кілька істеричних днів. Іншим ключовим моментом є ситуація в Соцпартії і доля самого Мороза. Адже із самого початку він мав домовленість із Тимошенко про те, що Олександр Олександрович стане спікером. Тимошенко підтримала амбіції Мороза, на це опирались і представники фінансових кіл Соцпартії. Коли Мороз став жертвою, і на спікера запропонували суперечливу фігуру Порошенка, він вдався до іншої гри. Бо брати участь у коаліції, не маючи перспектив, — невигідно. Інтереси Партії регіонів та їхня образа складалися докупи з тиском на Мороза фінансових кіл Соцпартії та його невдоволенням.

      Мороз завжди грав у свою гру. І, до речі, варто нагадати, що він єдиний політик «помаранчевого» табору, який іще взимку 2005-го сказав, що програма «Сили народу» явно не дотягує, щоб бути об'єднуючою для союзу. Логічним підсумком цього став вересень 2005-го, політична смерть коаліції. Попередній варіант розвалився, а нових аргументів для об'єднання не з'явилось. Політики, які обстоювали так звану «демократичну коаліцію», цього не зрозуміли. Тому я не розумію їхньої істерики.

      Я переконаний, що в «помаранчевих» була можливість переграти цю ситуацію. Замість того, щоб займатися садомазохізмом, показуючи свої внутрішні болячки, потрібно було сприйняти новий розклад гри, зіграти в неї і теж проголосувати за Мороза. З точки зору політики, їм треба було це робити. Якщо втратили довіру Мороза, то її треба було повертати грою. Бо, коли не володієш ситуацією, ти її втрачаєш. Якщо вони б працювали на коаліцію, то мали сприйняти гру. А якщо на імідж — а вчора було багато слів, биття в груди, образ і з'ясовувань стосунків — то така вже доля цієї коаліції. А от Партія регіонів показала, що вона рухається однією сильною колоною. Вони здобули перемогу. А ще — нового союзника, Мороза. Партія регіонів продемонструвала прекрасні тактичні якості як команда. Її можна порівняти зі збірною України, яка спершу програла 4:0, а потім із таким же рахунком виграла.

Олег Медвєдєв, керівник групи сайтів «Оглядач», екс-піарник БЮТ:

Дії Мороза — це найцинічніший акт політичної проституції в історії незалежної України

      — Я оцінюю дії Мороза як найбільший і найцинічніший акт політичної проституції в історії незалежної України. Він повівся вкрай непорядно й непристойно. Звичайно, Мороз — вільна людина, яка сама обирає свою політичну долю. Але брати письмові зобов'язання перед очима всієї країни, підписувати угоду, а потім діяти інакше, — такого ще не було. Хоча вся політична історія Мороза зіткана з порушення домовленостей. У 1994 році він скористався допомогою Кучми, щоб стати спікером, а в обмін обіцяв не висувати свою кандидатуру на президентських виборах. Цього не сталося. Можна також пригадати його домовленості з Марчуком про підтримку на президентських виборах 1999 року, які теж були порушені. Ще можна нагадати, як у 2004 році він єдиний із представників опозиції почав домовлятися з Медведчуком.

      Те, що Мороз пояснював свою поведінку конфліктністю фігур Порошенка й Тимошенко, — це лукавство. Лукавство, як все, що робить Мороз. Порошенко тут ні до чого, він навмисно обраний Морозом як громовідвід. Тим більше позавчора, коли Порошенко зняв свою кандидатуру і запропонував лідеру СПУ зробити те саме, той залишився серед кандидатів.

      Думаю, що однією з причин зради також є п'ята колона в Соцпартії, яка складається з представників промислових кіл, і яка вийшла з-під контролю. Вони хотіли союзу з Партією регіонів. Мороз міг зізнатися, що він узяв у список неправильних людей, але не зробив цього, і, навпаки, очолив цю групу.

      Чи буде розкол у Соцпартії? Не думаю. Кількість порядних людей у СПУ виявилася критично невеликою.