Фестиваль «Відкрита ніч. Дубль 10» вітав своїх переможців двічі. Перший раз — на світанку 2 липня, після перегляду 39 картин та вердикту журі. (Цьогоріч воно було чи не найбільш представницьким за всю історію фестивалю: Ліна Костенко, Юрій Іллєнко, оператор Сергій Михальчук, актори Дмитро Лалєнков та Ірма Вітовська, лідер «Мандрів» Фома...) Вдруге — вже у спокійнішій обстановці Будинку кіно у вівторок, із врученням цінних призів та переглядом фільмів-переможців.
Призовий фонд, що склав понад 20 тисяч гривень, традиційно надала Подільська райдержадміністрація. Вона, за словами ведучих вечора — братів Капранових, і є власницею отого клаптика зоряного неба, яке щорічно стає свідком чергової «Відкритої ночі». На ці гроші закупили призи: камери, диктофони, флеш-пам'ять, словом, усе те, що обов'язково стане у пригоді активному митцеві. Призів вийшло багато, оскільки номінацій «Відкритої ночі» було чимало, до того ж оцінювали окремо студентські та професійні картини, відеофільми... А власне переможців цьогоріч було понад тридцять. Причому дехто, перемігши у кількох номінаціях, виходив за чесно заробленими призами неодноразово.
Чи не найбільше призів — за режисуру, операторську роботу, чоловічу та жіночу роль — отримав фільм режисера Олександри Хребтової «Оксамитовий сезон». Сергій Марченко подав до оргкомітету фестивалю аж 12 півторахвилинних фільмів, що мають назву «Поліські образки», і за цей документальний цикл як режисер був відзначений перемогою у номінації «Неігровий професійний фільм». Титулований Тарас Томенко отримував свій приз за фільм «Ліза», продюсером якого був... міністр молоді та спорту Юрій Павленко. «Цієї зими, яка була дуже лютою, ми робили рейд по ничках, де переховувалися бездомні діти, — розповів історію своєї причетності до кіновиробництва міністр. — Це традиційні рейди, потім цих дітей відвозять туди, де б вони змогли відігрітися й поїсти. Після всього побаченого я подзвонив Тарасу й сказав: це треба знімати. Щоб потім показати кожному великому дядьку, до чого довели країну... Показати тим батькам, які забивають косяк чи наливають собі сто грамів, як живуть діти, яких вони народили і за яких мусять відповідати». Фільм, звичайно, вийшов шокуючим. Страшна дійсність підлітків, які не потрібні навіть своїм рідним, не для людей зi слабкими нервами. Але є в ньому й жменька позитиву. Як розповів Павленко, головна героїня фільму, Ліза Нікітіна, зараз проходить реабілітацію у новій прийомній родині.
Серед, повторюся, численних переможців варто окремо згадати про Аліну Хорошилову, яка зі своїм фільмом «Бажання» перемогла в інтерактивному голосуванні. Досвід інтерактиву для «Відкритої ночі», яка транслювалася в прямому ефірі УТ-1, перший і, як хором запевняє оргкомітет фестивалю, успішний. «Ми суперничали з матчем Франція—Бразилія, кожен за свій дзвінок мав платити 2 гривні 20 копійок, плюс вночі всі люди, як правило, сплять, і при цьому до нас подзвонили понад три тисячі глядачів!» — раділи брати Капранови. Так ось — дві третини з цих трьох тисяч проголосували за фільм «Бажання».
Для «Відкритої ночі» не пошкодували свого часу віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко, який чесно відсидів усю всенощну і взяв участь в обох церемоніях нагородження. А голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль переглядала роботи молодих і паралельно будувала плани найближчого майбутнього кiногалузі. «Я хочу повідомити, що ось-ось розпочнуться зйомки картини Тараса Томенка з робочою назвою «Зона», — розповіла Ганна Павлівна. — На цей проект поляки дають сімсот тисяч доларів, мільйон доларів виділятимемо ми і вже цього року, думаю, підемо у спільне виробництво. Я дуже втішена рівнем робіт «Відкритої ночі» і запрошую до роботи Аллу Пасікову, Олександру Хребтову...» Гукали молодих і представники Національної кіностудії імені Довженка, які принагідно повідомили про намір провести за півроку ще одну «Відкриту ніч», уже на студії. А що, реальність саме така — активність молодих кінематографістів у одну ніч вже не вміщається.
На святкуванні також з'ясувалося, що під час підготовки до фестивалю свій день народження якось непомітно відзначив арт-директор «Відкритої ночі» Михайло Іллєнко. Несправедливість була ліквідована: Іллєнка привітали і вручили йому... іменне режисерське крісло. Сівши у нього, Михайло Герасимович жартівливо розмріявся: «Оце б мені ще сигарету, чорні окуляри, асистентку — і можна знімати». А потім гірко усміхнувся — його сумновідома «Толока» і досі перебуває у стані очікування. Добре, що є «Відкрита ніч», яка навіть за безвідмовних спонсорів навряд чи відбувалася б без Іллєнка.