Іржавий вМІСТ

07.07.2006
Іржавий вМІСТ

Уже зараз Московський міст перевантажений у два рази. (Фото PHL.)

      Iржаві з середини, але причепурені ззовні — так можна охарактеризувати сьогоднішній стан київських мостів. Проблема настільки актуальна, що навіть фахівці (з «Мостобуду», «Київгенплану» та «Укрінвестекспертизи), які зазвичай не люблять згущувати фарби, не витримали і зібрали прес-конференцію. Що цікаво, традиційного «плачу Ярославни» на тему «немає коштів», журналісти там не почули. Як каже головний інженер проектів «Київсоюздорпроект» професор Георгій Фукс, проблема в іншому: навіть за умови, що знайдеться достатня кількість грошей на капітальний ремонт мосту, зупинення його (бодай в один бік), призведе до великих заторів. Сьогодні, наприклад, по Московському мосту, який розрахований на 60—64 тисячі авто за добу, проходить 115 тисяч машин, а в годину пік і того більше. Тобто конче необхідно будівати новi мости i капiтально ремонтувати старi. Як наголошує Георгій Фукс, потрібен саме ремонт, а не «косметика», як це було з мостом Патона. «Там зняли тільки трамвайні лінії, поклали новий афальт, а потрібно ж замінити всю верхню плиту. П'ять років тому ремонт моста Патона оцінювали в 200 мільйонів гривень, на сьогодні — ще більше. Якщо нічого не почати робити зараз, наші мости просто не витримають відведеного їм терміну», — запевняє фахівець.

      За європейськими нормами міст повинен працювати 100 років. Для цього його необхідно підтримувати: гідроізоляцію змінювати кожні 10 років, асфальт — кожні 5—7, регулярно проводити косметичні ремонти. За тими ж нормами, на регулярні роботи для підтримки нормального стану мосту потрібно витрачати в середньому 2—2,5% від вартості будівництва. У нас же сьогодні, за словами пана Фукса, «все вже віджило свій вік і представляє небезпеку».

      Будівництво нових мостів закладено в Генеральному плані на десять років наперед. Але спроба збудувати в Києві перший новий міст за останні надцять років наштовхнулася на нерозуміння самих же киян. Нагадаємо, майбутня траса Подільсько-Воскресенського мосту, яким має пролягти ще й гілка метро, запроектована на території трьох сотень приватних будиночків з Русанівських садів. Більшість мешканців не хочуть «зриватися» з насиджених місць і навіть не спокушається на щедрі компенсації, обіцяні міською владою. Новий мер Леонід Черновецький якось навіть озвучив думку, що, можливо, доведеться тягти міст в обхід незговірливих дачників. Але Георгій Фукс каже, що проект уже давно готовий і «зміненим бути просто не може». Більше того, якщо проект таки змінять, то будівельникам доведеться розбирати майже 500 метрів уже готової двоярусної споруди.

      Русанівські сади раніше були ділянками за межею міста, але оскільки Київ розростається, сьогодні вони вже підлягають міській забудові. А новий метро-міст покликаний вирішити транспортні проблеми людей, що мешкають на Лівобережжі. Шестисмугова магістраль мосту виходитиме на бульвар Перова, який здатний прийняти більший потік транспорту. Метро ж від Перова буде розходитися на Троєщину і Воскресенку — райони, які завжди мали проблеми з транспортом. Одначе, якщо міст «розвернути» у бік проспекту Ватутіна, а не бульвару Перова, як планувалося, то це лише ускладнить проблему: потоки машин хлинуть на вже тепер перевантажений проспект. Разом із мостом поверне в інший бік і метро, а Воскресенка — величезний житловий масив — залишиться без «підземки». Водночас без уведення в експлуатацію Подільсько-Воскресенського мосту неможливо поставити на капітальний ремонт жоден зi старих мостів. Просто зачароване коло якесь...

Анна ПОЛУДЕНКО.
  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>