Кінець потягу до реструктуризації?

      Україна — на порозі нових «-ад» — «спікеріади», «кабмініади» тощо. Цього разу розподіл посад в органах влади спрощений тим фактом, що їх роздають не з одного великого казана — квоти на них отримали конкретні партії та блоки. Визначатися мають уже вони. І цим зараз зайняті.

      Крісло міністра промислової політики відійшло за квотою «Нашій Україні». Досі його займав Володимир Шандра, також «нашоукраїнець». Здавалося б, за логікою, можна було б очікувати перезатвердження. Але надто вже багато нарікань лунає на роботу Мінпрому в його «шандрівський» період, і то — від людей, із думкою яких варто рахуватися. Попри всю позірну непомітність міністерства, воно є дуже важливим у справі приватизації багатьох великих підприємств, у створенні СП за участі держави на деяких промислових гігантах, зрештою, у питанні вступу України до Світової організації торгівлі. З огляду на все це, не дивно, що Володимирові Миколайовичу прогнозують почесне «заслання» — главою держадміністрації в рідну Хмельницьку область.

      Фахівцям колишній директор рубероїдного заводу запам'ятається передусім великим потягом до реструктуризації підприємств. За півтора року глава Мінпрому розвинув бурхливу, але при цьому малопомітну для громадськості діяльність з об'єднання iнвестицiйно привабливих пiдприємств під дахом спецiально новостворених структур.

      Першим «млинцем» стало створення корпорації «Антонов». Планувалося, що в неї увійдуть Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова (Київ), Київський державний авіаційний завод «Авіант», Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАПП) і Київський авіаремонтний завод № 410 цивільної авіації. Столичні підприємства запропонували «м'яку» форму злиття — зі збереженням за кожним із учасників корпорації статусу юридичної особи, тоді як харків'яни вкупі з Мінпромполітики наполягали на «жорсткому» варіанті. У підсумку міністерство в липні минулого року вирішило звільнити одного з незгодних із ним керівників — генерального директора заводу «Авіант» Олега Шевченка. Пiсля цього підприємство майже три місяці страйкувало. Як результат — директора повернув на роботу суд.

      Цей конфлікт завдав істотного удару по іміджу українського авіапрому. На початку року головком ВПС Росії Володимир Михайлов заявив, що його країна виходить із проекту створення військово-транспортного літака Ан-70. У цій ситуації Володимиру Шандрі нічого не залишалося, як оголосити, що проект усе одно буде реалізований Україною за рахунок власних коштів, а також коштів партнерів в інших країнах, зокрема й у Західній Європі. Пройшло півроку, однак ніяких новин ні про продовження проекту, ні про появу партнерів немає.

      Пiсля невдач у справi об'єднання авiапрому почалася епопея з органiзацiї державної акціонерної компанії «Титан України», у складі якої збиралися об'єднати «Кримський титан», «Сумихімпром» та низку гірничо-збагачувальних комбінатів, що добувають титановмісну сировину. Потенційним покупцем об'єднаної компанії українська преса називала російського олігарха Віктора Вексельберга. При цьому думки ні керівництва, ні колективу підприємств, які планувалося об'єднати у «Титан України», природно, ніхто не запитував . За словами голови правління «Кримського титану» Євгена Дмитрієва, «уже кілька місяців триває метушня навколо цього питання, а міністр промислової політики Шандра «не зійшов» до того, щоб зі мною хоча б поговорити й дізнатися , як ми на це дивимося».

      І, нарешті, останнє дітище мiнiстерства — «Укренергомаш», до складу якого планується включити держпакети акцій ВАТ «Харківський державний приладобудівний завод ім. Шевченка», ВАТ «Харківський електромеханічний завод», заводу «Електротяжмаш» і ВАТ «Турбоатом». Експерти однозначно стверджують, що цей холдинг створюється навмисно під майбутню його приватизацію, і навіть називають її термін — кінець поточного року.

      Проти даної ініціативи вже виступив один із міноритарних акціонерів «Турбоатому». Харківський «Мегабанк» заперечує в Господарському суді Києва рішення уряду про передачу цього підприємства в управління Міністерства промислової політики. Він вимагає визнати незаконним розпорядження Кабінету Міністрів про передачу 75,22% акцій заводу з управління Фонду держмайна до Мінпрому .

      Позов уже підтримують на підприємстві, котре стало жертвою об'єднання. Колишній гендиректор «Турбоатому», а нині народний депутат України Анатолій Бугаєць заявив: «Слова міністра промполiтики Володимира Шандри і його заступників Третьякова та Баранчука про посилення вітчизняного енергомашинобудування в результаті створення корпорації «Укренергомаш» — блеф». За словами Бугайця, з чотирьох підприємств, які пропонують об'єднати в корпорацію, тільки «Турбоатом» відноситься до енергомашинобудування, «інші — це електротехніки, а не енергомашинобудівники». «Як можна підвищити вартість акцій «Турбоатому»? Якщо до прибуткового «Турбоатому» приєднати три збиткових підприємства, яким є Харківський електромеханічний завод, «Електротяжмаш» і Харківський приладобудівний завод ім. Шевченка, невже він подорожчає? Це нонсенс!» — вважає народний обранець.

      Заради справедливості зазначимо, що прагнення створювати промислові держхолдинги з'явилося аж ніяк не при Володимировi Миколайовичу. Деякі його попередники любили поєднувати активи під дахом державних акціонерних компаній (ДАК), а потім потихеньку розпродувати це майно в потрібні руки. Так простіше — уже не йдеться про приватизацію держмайна, тому й претензій з боку Фонду держмайна менше. Не випадково ж головним опонентом Володимира Шандри у справі «реструктуризації» виявилася голова ФДМУ Валентина Семенюк. Ще будучи головою спеціальної парламентської комісії з приватизації, вона неодноразово була свідком того, як запросто по частинах розпродавалися «Українські поліметали», «Укрнафтопродукт», «Укрпапірпром» та інші ДАКи.

      По суті, в українських реаліях дії з об'єднання активів під одним дахом рівнозначні їхній передпродажній підготовці. Хоча нинішній керівник Мінпромполітики запевняє, що в даному випадку йдеться усього лише про відновлення керованості галузями з боку міністерства. При цьому Володимир Шандра визнає, що із понад сотнею підприємств, підлеглих безпосередньо Міністерству промислової політики, це відомство на сьогодні не має жодних зв'язків. Однак замість того, щоб їх відновити, мiнiстерство лобіює створення нових і нових монстрів.

       У ФДМУ побоюються, що перепідпорядкування цих об'єктів призведе до розпродажу їхнього майна. Нагадаємо, що згідно зі ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу, перепідпорядкування дозволить Мінпромполітики через третю структуру передавати об'єкти в оренду, а також продавати частини майнових комплексів, які не підлягають приватизації. Тож не дивно, що багато хто сподівається: при новому міністрі підготовка до виведення промислових активів, які ще залишаються у власності держави, якщо не припиниться, то принаймні пригальмується.

Iгор БЕЛЯЄВСЬКИЙ.