Останнім часом Ума Турман, даючи інтерв'ю, вимагає від журналістів чітко дотримуватися правила — жодних запитань про особисте життя. Ніяких спроб покопирсатися в істинних причинах її болісного розлучення з Етаном Хоуком. Навіть не намагайтеся запитувати про те, на якій стадії зараз перебувають її перманентні стосунки з готельним магнатом Андре Балашем. І Уму можна зрозуміти. За останні три роки їй довелося відповідати на стільки важких запитань — Опрі (Уїнфрі — найпопулярнішій американській телеведучій, у шоу якої Ума Турман відверто розповіла про те, як боляче їй було дізнатися про зраду Хоука, як сильно вона хотіла зберегти сім'ю, як нелегко тепер налагоджувати стосунки з чоловіками, яким після розлучення вже не вірить, тощо. — Ред.), двом їхнім з Етаном дітям — чотирирічному Левону і семирічній Майї — і, звісно, набридливим і вкрай нетолерантним журналістам.
Однак це не означає, що Ума замкнулася в собі й більше не хоче говорити. Протягом кількох годин спілкування кореспондента журналу «Гламур» та Уми Турман у нью-йоркському будинку 36-річної зірки вона щиро розповідала про те, як розлучення, статус матері-одиначки, поголос і слава змінили її життя.
А це справді нестандартне життя. Донька добре знаного в усьому світі професора-релігієзнавця, який спеціалізувався на буддизмі, Ума хоча й народилася в Бостоні, майже все дитинство провела в Індії, де навіть зустрічалася з Далай-ламою. Повернувшись до Америки, у 15-річному віці стала манекенницею — її пласка фігура, яка доводила довготелесу дівчинку до сліз, стала справжньою знахідкою для модельного бізнесу. Але, як виявилося, справжнім покликанням цієї нестандартної красуні з дивним ім'ям («буддійський» тато назвав доньку на честь індійської богині свiтла i краси) був не подіум: записавшись на акторські курси, Ума одразу вразила викладачів здатністю перевтілюватися, неабияким почуттям гумору, пластичністю і... розумом. Атож, для актриси це неабияка перевага, адже розумній людині в разі потреби нескладно зіграти дурепу, не те що навпаки.
Свою першу роль юна актриса отримала вже у 16, але фільм «Поцілуй тата на ніч» пройшов непоміченим, тож до загального визнання міс Турман довелося ще трошки почекати. І воно прийшло — після ролі в фільмі «Небезпечні зв'язки» (1988), де 18-річна Ума на рівних проявила себе поряд із відомими кінозірками. Однак справжнім тріумфом Турман, звісно, стала участь у «Кримінальному читві» Квентіна Тарантіно (1994). Роль панночки у стилі «вамп» надовго ввела в моду стиль «під Уму Турман»: волосся кольору воронового крила, стрижку-каре, криваво-червоні губи... І це при тому, що наша героїня від народження — білявка, полюбляє, аби на її голові панував «природний безпорядок» і в житті ніколи не користується яскравою помадою.
А ще після цього фільму Ума стала улюбленою актрисою Тарантіно, а він, відповідно, її добрим генієм — перша та друга стрічки із серії «Вбити Білла» до її вже й без того гучної слави додали ще й зайвий нулик у гонорарах.
Серед останніх робіт Турман можна відзначити симпатичну роль у комедії, яка в нашому прокаті йшла під назвою «Мій найкращий коханець». А 21 липня у світовий прокат вийде ще одна комедійна стрічка, «Моя супер-колишня», як запевняють її постановники, — «бомба», в якій Ума перевтілиться у супержінку (на кшталт Супермена), надзвичайні сили котрої добряче попсують життя її колишньому хлопцю (страждальця грає Люк Уїлсон).
Водночас муза Тарантіно переконана, що її найкраща роль іще попереду. Мабуть, так воно і є принаймні таланту Умі не бракує, як і бажання працювати. Хоча бажання мати щасливу сім'ю і кохану людину значно сильніше. Але не щастиьб iз цим цим актрисі, яка має за спиною два невдалі одруження (до шлюбу з Хоуком вона півтора року була дружиною англійського актора Генрі Олдмана, але тоді подружжя ну геть не зійшлося характерами й швидко розбіглося). Однак про це ми, на прохання Уми, говорити не будемо...
— Умо, у «Моїй супер-колишній» ти граєш дещо безжалісну жіночку, яка застосовує свої надприродні сили, щоб помститися колишньому бойфренду. Не боїшся, що люди почнуть порівнювати тебе з цією героїнею?
— Ця ситуація мені видається швидше, кумедною. Це класно — грати жінку, яка може капітально «обісрати» хлопця. Бо в житті ми, жінки, зазвичай намагаємось розрулити ситуацію елегантно, вийти з неї з достоїнством, і через це нерідко чимало втрачаємо. А в комедії ти можеш бути сильною дівчинкою і не лише показати, як сильно тобі хочеться надерти зад тому вилупку, а й зробити це. (Задоволено). Відчуття — супер!!!
— Так що у вас там у фільмі сталося, чого твоя героїня така люта?
— Насправді все починається з того, що її кидають. Але дівчина сама ж і винна: вона ненадійна, залежна, маніпульована. Адже насправді ми самі, волею чи неволею, спонукаємо людей до певних вчинків. І, зрештою, ми самі обираємо собі пару, тож і несемо відповідальність за те, що станеться потім. Варто про це завжди пам'ятати, аби не наробити помилок у майбутньому.
— Ти теж пережила нелегке розлучення... Знаю, що не хочеш про це говорити, тому спитаю тільки, чи підтримували тебе інші жінки, які пройшли через таку саму життєву ситуацію?
— О так, я сповна відчула, в якому доброму суспільстві ми живемо, як співчуваємо і підтримуємо одна одну. Це чудове відчуття, спасибі вам усім за вашу доброту.
— Як тобі вдається поєднувати роботу із материнськими обов'язками, адже ти тепер мати-одиначка...
— Хай там як, а я з цим упоралася. Окрім кількох прем'єр та презентацій, я не виїздила з Нью-Йорка після завершення зйомок «Убити Білла» в 2003 році. Хоча це нелегко, бо я дуже-дуже люблю свою роботу. Але я — мати, і не можу покинути своїх дітей. Тому я просто зобов'язана дбати насамперед про їхні інтереси, хоча при цьому не забувати й про свої, адже якщо постійно доводиться себе в чомусь утискати, зрештою можеш втратити і здоров'я, і почуття задоволення від життя. Це справді важко.
— Яку роль, точніше, який тип ролі тобі б іще хотілося зіграти?
— У даний момент я в захваті від таких фільмів, як «Своя людина» (The Insider) Майкла Манна або «Сиріана». Я б так хотіла зіграти в чомусь подібному! Але поки що не пропонують — чомусь останнім часом мене залучають переважно в комедійні проекти.
— Ти помічаєш зміни в політиці Голлівуду щодо жіночих характерів? Я маю на увазі, що зараз жінкам пропонують більше добрих ролей, ніж раніше.
— У Голлівуді завжди були прекрасні актриси, такі як Джулія Робертс чи Ніколь Кідман. Це зірки, які з огляду на свій талант, успіх, потужність справді змушують повірити в те, що саме жінка може «витягнути» на собі весь проект. Але все-таки на «фабриці мрій» досі панує певна дискримінація щодо жінок...
— Можливо, ще й тому, що жінки, старіючи, міняють амплуа, на відміну від багатьох чоловіків... Як ти думаєш, які ролі ти зможеш грати надалі, з віком?
— Ще трохи, і я про це дізнаюся (сміється)! З кінця квітня я офіційно перейшла межу між третім і четвертим десятком (Ума народилася 29 квітня 1970 року. — Ред.) і стрімко наближаюся до старості (сміється). Я справді знаю багатьох старших актрис, які ледве що не в депресію впадають, відчуваючи себе незатребуваними. Дехто каже: «Ми переживаємо те саме, що спортсмени» (з віком і ті, й інші «стають непотрібними»). Але я вважаю, що акторам таки краще. Адже спортсмени, скажімо, з віком повільніше бігають. А ми — поліпшуємося. Так, зовні зміни не на краще, зате внутрішньо, у професійному сенсі ми набираємося досвіду, і стаємо ще кращими акторами.
— Де ти себе бачиш через десять років?
— Звісно, ніхто не може загадувати, що буде далі, але якщо в загальних рисах... Ну, по-перше, я житиму у Сполучених Штатах, тому що діти повинні бути поруч із батьком. У цьому сенсі, коли ви вже не є однією сім'єю, це значно обмежує свободу... Але я обов'язково знову багато подорожуватиму. Моя добра подруга нещодавно взяла на рік відпустку і поїхала в навколосвітню подорож разом із чоловіком та чотирма їхніми дітьми. Це моя мрія — рік провести в «культурно-пізнавальній» подорожі. Я обожнюю увесь світ і хочу побувати в кожному його куточку!
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
