Боюся, що літній відпочинок — не для мене. Свого часу я був цілком успішним науковим співробітником, міг упоратися з виробничими справами, їздив по фестивалях авторської пісні, грав у інтелектуальні ігри — і на все вистачало часу, хоча о 8.30 мусив бути на робочому місці. Нині ж теоретично можу хоч цілий день анічогісінько не робити. Будильник не дзвонить, начальник не контролює, а часу катастрофічно бракує. Купа цікавої роботи, але не зрозуміло, коли за неї братися. Про відпустку в традиційному розумінні не може бути й мови. Востаннє відпустку я мав у 1990 році. Правильно казав мій товариш Гоша Васильєв, який став першим головою демократичного райвиконкому в Москві: «І ти, Борю, залишиш роботу, на яку приходять по дзвінку і з якої по дзвінку ідуть. А залишивши, ніколи не повернешся».

Для популярного телеведучого Ігоря Пелиха слова «відпочинок» і «відпустка» жодним чином не асоціюються з літом. Найоптимальнішою відпочинковою порою року для нього є зима, а найулюбленішим відпочинковим пейзажем — будь-які гори. Це єдине, в чому не збігаються Ігореві інтереси з інтересами його сім'ї. Дружина і діти віддають перевагу літньому відпочинкові на теплому морі.

Ще одну порцію серіального «мила» підготувала Росія. Режисер Олег Фесенко («Якщо наречена відьма», «Даша Васильєва-2») екранізував сучасну історію з філософським напилом від класика детективного жанру Георгія Вайнера («Ера милосердя» — екранізований під назвою «Місце зустрічі змінити не можна», або книжки «Візит до Мінотавра», яка також стала основою однойменного телесеріалу). Назва кримінального детективу, який можна подивитися в ефірі каналу «1+1» — це парафраз відомої сентенції з трактату Соломона «Знання примножує скорботу». Георгій Вайнер розмірковує над долями «нових росiян», простежує їхнiй життєвий шлях iз дитинства і навіть якоюсь мірою співчуває їм.