Довгоочікувану коаліцію створено, кандидатури Прем'єр-міністра і Голови Верховної Ради фактично узгоджено (принаймні так здавалося), але віз і нині там — робота парламенту так і не починалася. Цього разу, щоправда, гальмом на шляху законодавчого прогресу виступили не «помаранчеві» «більшовики», а «синьо-білі» опозиціонери, які ще два тижні тому звинувачували саме нинішніх коаліціонерів у тому, що ті, оголошуючи нескінченні перерви, не дають спраглим до законотворчої діяльності «регіоналам» працювати. Однак від вівторка саме фракція Партії регіонів повністю заблокувала ВР, себто її президію, трибуну і систему «Рада», так що фракції більшості, прийшовши з наміром ухвалити бодай якісь рішення, упіймали облизня.
Блокаду, яка спонукала їх навіть на ніч і вихідний День Конституції виставити в сесійній залі та на підступах до неї нічну й денну варту, опозиціонери влаштували не задля розваги. Вони поставили владі ультиматум із п'яти пунктів, у разі невиконання якого обіцяють затягнути блокування щонайменше на 30 днів, після чого парламент з чистим серцем зможе саморозпуститися.
Умови ультиматуму нехитрі. ПР вимагає: обрання Голови Верховної Ради у рамках регламенту і Конституції, що передбачає таємне голосування і виключає будь-яке пакетне голосування; розподілу парламентських комітетів з обов'язковим дотриманням принципу пропорційності представництва всіх депутатських фракцій (у фракції Партії регіонів, нагадаємо, 186 нардепів, що становить більше 41 відсотка від загальної чисельності парламенту), та, відповідно, надання їм посад голів в основних комітетах ВР та контролюючих органах на кшталт Рахункової палати, а також участі ПР в управлінні тими регіонами, де вона перемогла на виборах; внесення пропозиції та призначення Прем'єр-міністра згідно з Конституцією України; складення присяги суддів Конституційного Суду згідно з вимогами закону «Про Конституційний Суд України» (тобто, як пояснила Раїса Богатирьова, після призначення спікера парламенту, Прем'єр-міністра, а також суддів КС за парламентською квотою); негайного припинення незаконного сумісництва посадовців з депутатськими повноваженнями.
Розгнівані цим неподобством «більшовики» ще у вівторок називали таку позицію опозиції «бандитизмом», «антиконструктивізмом» та іншими нехорошими словами й навіть грозилися за доброю традицією українського парламентаризму піти обирати керівництво Верховної Ради та уряду в Український дім, але вчасно схаменулися. А після того, як у середу послухали виступ Президента на урочистому засіданні з нагоди Дня Конституції, і взагалі вирішили відмовитися від «пакетного» голосування, на якому ще недавно так наполягали.
Нагадаємо, раніше коаліція вирішила було затверджувати «нашоукраїнського» кандидата у спікери (швидше за все, Петра Порошенка, за якого проголосувала більшість фракції «НУ») і «БЮТівського» — у Прем'єри (безальтернативну Юлію Тимошенко) «пакетом», у сесійній залі. Оглядачі одразу прокоментували це рішення як недовіру членів коаліції одне до одного, але «коаліціонери» цим не надто переймалися. І навіть переконували, що твердження про нібито обов'язкове обрання спікера в режимі таємного голосування хибне. «Спосіб голосування визначається не Конституцією, а регламентом, де можна застосувати процедуру ad hoc», — пояснив Олександр Мороз (ad hoc передбачає швидке голосування кнопками в сесійній залі). Однак «пакет», або, як називає його соратниця Мороза соціалістка Валентина Семенюк, «памперс», де б злилися воєдино спікер і Прем'єр, очевидно, все-таки згодом міг би викликати певні сумніви в легітимності обраного керівництва законодавчої та виконавчої влади.
Тому, незважаючи на те, що ще напередодні зі стану коаліціонерів долинали запевнення в готовності утвердити Порошенка—Тимошенко одним махом, уже вчора в кулуарах ВР панували дещо інші настрої. Для початку соціалісти вустами свого лідера Мороза висловилися проти Порошенка-спікера й висловили побажання, аби «Наша Україна» відмовилася від цієї кандидатури й запропонувала на виділену їй посаду Голови ВР когось іншого. Як пояснив лідер Соцпартії, він поважає Петра Олексійовича «як політика й ефективного менеджера з блискучою загальною фаховою підготовкою», однак не варто забувати про обіцянки «помаранчевого» керівництва держави відділити владу від бізнесу, що з постаттю Порошенка, мовляв, не в'яжеться.
Поки «Наша Україна» обмізковувала цей новий поворот, «регіонали», залишивши частину своїх «бійців» контролювати підступи до парламентської президії (система «Рада» так увесь день і не працювала), роз'яснювали в кулуарах журналістам свою «блокаторську» позицію, доводячи, що вона дуже навіть конструктивна. Більше того, як заявив лідер ПР Віктор Янукович, вони навіть погодилися розблокувати роботу сесії (на що їх перед тим умовляли «більшовики» — мовляв, розблокуємось, почнемо працювати, і вже по ходу «утрясемо» всі розбіжності) — «в обмін» на обрання спікера шляхом таємного голосування бюлетенями. Але «вони», тобто представники коаліції, за словами Януковича, відмовилися. «Ми маємо понад 180 депутатів, і, думаю, це дає нам право вимагати для опозиції в парламенті контрольні механізми за діяльністю влади, — зазначала соратниця Віктора Федоровича Раїса Богатирьова. — Ми готові допомагати владі — через контроль, і я думаю, це дієва допомога. Якщо влада теж готова, вона повинна, як це робиться в усьому цивілізованому світі, піти назустріч». А ще один «регіонал» Євген Кушнарьов констатував, що «в «оранжевих» фракціях відсотків 40 депутатів налаштовані конструктивно», хоча вони, бідолахи, також стали «заручниками ситуації». «Ми готові негайно розблокувати роботу ВР, щойно домовимось про правила гри», — запевнив Кушнарьов, і побідкався, що опоненти натомість «не хочуть домовлятися і хочуть встановити «оранжеву» диктатуру».
«Оранжеві диктатори», у свою чергу, переконували, що довго «блокатори» не протягнуть. «Вони себе дискредитують в очах усього народу, — казав про «регіоналів» один із керівників БЮТ Олександр Турчинов. — Адже люди хочуть стабільності, хочуть, щоб швидше було сформовано уряд, комітети Верховної Ради. Ми могли б розблокувати роботу парламенту силовим шляхом, бо маємо достатньо серйозний досвід, але не хочемо компрометувати Верховну Раду і нашу коаліцію. Спілкуючись із рядовими депутатами фракції Партії регіонів, ми бачимо, наскільки вони деморалізовані. Я вважаю, що ще один-два дні — й усі вони тихо сядуть на свої місця, а їхній ультиматум завершиться їхньою ж капітуляцією. Сьогодні я проводив погоджувальну раду, й, повірте, дуже важко було її закінчити — представники фракції ПР буквально за піджак хапали й просилися: «Поспілкуйтеся з нами ще, дайте нам можливість зберегти обличчя». А ми їм сказали: «Друзі, зупиняйте антиконституційні дії, починайте роботу, і тоді ми зможемо з вами спілкуватись. Жодного порушення з нашого боку — ні Конституції, ні законів — вони не дочекаються. Настрій у нас бадьорий, часу дарма ми не гаємо, і поки вони тут блокують парламент, проводимо консультації навколо формування уряду й відпрацьовуємо антикризові програми. Вони сподіваються тільки на те, що завдяки цьому блокуванню ситуація в державі буде погіршуватися. Але один-два дні ми ще зможемо потерпіти, а потім вони самі все розблокують».
На версію про те, що «регіоналам» немає сенсу «сипатися», бо розпуск ВР і дострокові вибори найвигідніші саме для них, Турчинов зауважив, що навряд чи до цього дійде, оскільки довести ситуацію до повторних виборів «синьо-білим» не дадуть їхні ж депутати — спонсори партії, які вже вклали у свої мандати величезні кошти. А щодо «пакетного» голосування заявив: коаліція на ньому не наполягає, а твердження про протилежне — усього лише «блеф Партії регіонів». «Жодних постанов, у яких би йшлося про голосування «пакетом», ми в залу не вносили. Нам усе одно, як голосувати, аби цей процес був прозорим, демократичним, без жодного стороннього впливу на волевиявлення депутатів. Пропозиція голосувати за спікера і Прем'єра «в пакеті» виносилась, але вона не набрала більшості голосів, і наші загальні коаліційні збори рішення з цього приводу не ухвалювали», — запевнив «УМ» Турчинов.
Йому кардинально заперечив «регіонал» Тарас Чорновіл, прямо звинувативши Олександра Валентиновича у брехні. За версією Чорновола, Турчинов «особисто підписав проект «пакетної» постанови, більше того, саме Турчинов і Тимошенко на всіх своїх засіданнях і нарадах кажуть про те, що єдиний варіант, на який вони згодні, — це пакетне голосування. Бо вони прекрасно знають, що коли того самого Порошенка оберуть Головою Верховної Ради, про Прем'єрство Тимошенко і коаліцію можна буде забути, а «Наша Україна» побіжить домовлятися з Партією регіонів». При цьому Тарас В'ячеславович зауважив, що якщо цього й не станеться, то у «Регіонів», окрім розпуску парламенту, є ще один «запасний варіант, про який уже говорять усі рядові «БЮТівці» й від якого відрікається Юлія Тимошенко. Йдеться про коаліцію з БЮТом. Вона буде дуже складною, але ми матимемо 320 голосів, що означатиме відставку Президента, нові президентські вибори й тому подібне».
Представник «Нашої України» Анатолій Кінах (до речі, один із «нашоукраїнських» кандидатів на посаду спікера) на прохання «УМ» прокоментувати ймовірність такої «підстави» Тимошенко з боку «НУ» засміявся і сказав, що «все залежатиме від того, наскільки народні депутати щирі у своїх діях і виконують взаємні зобов'язання». Тобто «час покаже».
А головне — Анатолій Кирилович повідомив про чітку й остаточну позицію своєї фракції: при формуванні органів як законодавчої, так і виконавчої влади необхідно чітко дотримуватися конституційних і регламентних норм. «Тобто Голова ВР має обиратися таємним голосуванням, голосування за призначення Прем'єра теж повинне відбуватися за процедурою. Аби ні в кого не виникло жодних сумнівів у легітимності цієї влади. Отже, «пакетне» голосування тут неприйнятне», — пояснив Кінах. А по кандидатурі Порошенка чи когось іншого фракція, за його словами, визначатиметься на своєму засіданні у п'ятницю, тобто сьогодні.
УТОЧНЕННЯ
У минулому номері «України молодої» в матеріалі «Не спішили, але людей смішать досі» з неуважності автора була допущена помилка. Насправді УРП «Собор» не висувала свого лідера Анатолія Матвієнка на спікера і більше того, закликала партії, які входять до блоку «Наша Україна», виставити й підтримати єдину узгоджену кандидатуру на посаду голови Верховної Ради, «не вдаючись до кроків, які мають на меті винятково піар окремих партійних лідерів». Приносимо УРП «Собор» вибачення за неточність.