«Це наша спроба номер два»

      Таки сталося. Якщо сильно захотіти, то ніякі забобони не залякають: 22 червня 2006 року в Україні створена перша прописана в Конституції парламентська коаліція. Увійшли до неї три політичні сили: Блок Юлії Тимошенко, Соціалістична партія і «Наша Україна» - та сама, яка напередодні божилася, що 22 червня, в річницю початку Великої Вітчизняної війни, такого важливого документа не підпише. І що саме спонукало «нашоукраїнців» передумати - погрози соціалістів «діяти на свій розсуд», якщо коаліцію не створять у четвер, чи ще якісь причини, - зараз уже неважливо.

      «Мені випала велика честь оголосити про новину, яку чекала вся країна. На цю хвилину коаліція в складі БЮТ, СПУ та «Нашої України» створена», - розпашівшись від хвилювання, повідомила з трибуни Верховної Ради Юлія Тимошенко. І теж наголосила на даті: мовляв, як та визвольна війна, що розпочалася 65 років тому, завершилася перемогою над фашистами, так і нинішня боротьба «помаранчевої» коаліції з бандитами й корупціонерами увінчається тріумфом демократії. Таке порівняння, звісно, дуже не сподобалося комуністам і їхнім «синьо-білим» однодумцям, але це вже їхні проблеми.

      Поки лідерка БЮТ радила «Регіонам» і компанії «дружно попрощатися з надією після десяти років руйнації країни знову прийти до влади», «Наша Україна», навпаки, ледве не кожним словом наголошувала на необхідності дбати про інтереси опозиції, врегулювати її статус, надати посади в парламенті, адже «без контролю з боку сильної опозиції не буде сильної і якісної влади». «Ми всі - українці, і всі маємо працювати заради українського народу й Української держави», - закликав, звертаючись до меншості, Роман Безсмертний.

      Потім було ще з півдесятка перерв - «коаліційні» фракції дозбирували підписи своїх депутатів під угодою про створення більшості, - супроводжуваних саркастичними коментарями тепер уже майже офіційної опозиції. Але того, чого їм так хотілося, не сталося: усі необхідні документи до секретаріату ВР були подані, і відучора парламентська коаліція у складі «Нашої України», БЮТ та СПУ існує де-юре.

      «Регіонали» виглядали засмученими й навіть дещо збентеженими. Мабуть, усе-таки сподівалися на іншу розв'язку коаліційного «серіалу». І до останнього намагалися відвернути вже невідворотне, дошукуючись до помилок у процедурі оформлення коаліції. Наприклад, уже після того, як заяву про її створення зачитав головуючий Адам Мартинюк, заявили, що не завадило б перевірити автентичність підписів під угодою, бо якісь вони «підозрілі». Пропозиція створити з цією метою лічильну комісію не пройшла - «демократична» більшість цю ідею не підтримувала. Симптоматично, що одним із тих, хто запідозрив представників коаліційної «трійки» у фальсифікації підписних листів, був знаменитий «Підрахуй» Сергій Ківалов...

      У відповідь найпалкіша ораторка новоствореної коаліції (про кого йдеться, очевидно, пояснювати не треба) запевнила недоброзичливців, що «всі підписи ми розставили правильно» й звернулася до своїх «демократичних» партнерів із закликом «дуже відповідально підійти до розподілу посад». «Такого в історії не буває, щоб давали другий шанс. А нам його дав народ. І якщо ми цей шанс змарнуємо, то я разом з опозицією й народом України скажу: туди нам і дорога», - красиво промовляла Юлія Володимирівна. Щоправда, при цьому самі «більшовики» дещо заплуталися в тому, чиїх підписів під угодою бракує: в залі не було Геннадія Удовенка, який саме святкував 75-річний ювілей, Руслани Лижичко, котра перебуває в Німеччині на гастролях, та Олександра Третьякова, тож спершу вирішили, що до 243 у наявних 239 не вистачає саме їхніх «автографів». Але потім з'ясувалося, що підписи Руслани й Удовенка таки стоять. Чиїх немає - ще з'ясовується.

      Про посади майбутня Прем'єрка (а документи на її затвердження планується підготувати вже до вівторка) згадала недаремно: схоже, на своїй посаді їй знову доведеться протистояти «затятому другу» Петрові Порошенку. Саме Петра Олексійовича напередодні вирішила висунути на закріплену за нею посаду Голови Верховної Ради «Наша Україна» (рада партії підтримала Порошенка 113 голосами зі 114 присутніх). Щоправда, не без суперечок: за даними «УМ», деякі партійці були дуже незадоволені тим, що боротися з Петром Порошенком за спікерство відмовився Юрій Єхануров. Сам же Юрій Іванович пояснив небажання «балотуватися» в голови парламенту тим, що... «не згоден із форматом коаліції», оскільки з самого початку виступав за її «широкий» варіант. Союз із БЮТ та СПУ нинішній в. о. Прем'єра вважає «лівоцентристським», а отже, таким, що йому не підходить, оскільки він «сповідує ліберальні погляди». І навіть в уряді Єхануров працювати не збирається (ще б пак, під началом Тимошенко) - каже, що буде «рядовим депутатом».

      А задоволений Порошенко тим часом уже мав зустріч із Президентом - вперше за дуже довгий час, позаяк після «корупційного скандалу» потрапив до Віктора Ющенка в немилість. Однак тепер йому, як уже без п'яти хвилин голові законодавчої влади, доведеться багато працювати з главою держави, тож краще налагодити стосунки заздалегідь. Утім не кажи «гоп!», поки не перескочиш, адже Верховній Раді ще належить затвердити кандидатуру спікера голосуванням. Крім Порошенка, на пост Голови ВР від «Нашої України» претендує також Анатолій Кінах, запропонований його Партією промисловців і підприємців.

      А наступне сесійне засідання ВР відбудеться не раніше наступного вівторка, оскільки свіжоспечена коаліція, попри протести парламентської меншості, дружно проголосувала за те, щоб у роботі парламенту до 27 червня оголосити перерву. «Для узгодження позицій щодо кандидатури спікера», вибори якого тепер «проходитимуть не в туалеті, як за минулої парламентської більшості», а відкрито і чесно.

* * *

      Незважаючи на загальну радість, далеко не всі «коаліціонери» перебували у святковому настрої. Когось бентежив розподіл посад (скажімо, рухівці дуже ним невдоволені), хтось уже з жахом думав про те, скільки проблем чекає на «нову-стару» владу. Опозиція вустами «регіонала» Кушнарьова вже заявила, що відмовиться навіть від тих крихт, які їм вирішили кинути «більшовики». «Краще б ми були в опозиції», - пошепки мріяли прагматичні БЮТівці, бідкаючись, що «хоч яка Юля сильна, але «спалять» її, не втримається»...

      Але про те, які проблеми чекають на новостворену коаліцію, ми поговоримо згодом - хоча й хотілося б, аби не довелося. А поки що привітаємо Україну з тим, що ще один важкий етап у її політичному житті залишився в минулому.

Хто і що отримає у владі

Блоку Юлії Тимошенко відходять такі посади:

- Прем'єр-міністр;

- міністр з питань агропромислового комплексу;

- міністр економіки;

- міністр палива та енергетики;

- міністр вугільної промисловості;

- міністр будівництва та архітектури;

- міністр культури;

- міністр з питань надзвичайних ситуацій;

- міністр охорони здоров'я;

- міністр фінансів;

- голова Фонду держмайна;

- голова Держкомітету телерадіомовлення.

«Наша Україна»:

- віце-прем'єр з питань регіональної політики;

- міністр праці;

- міністр промислової політики;

- міністр у справах молоді, сім'ї та спорту;

- міністр внутрішніх справ;

- міністр юстиції;

- голова Антимонопольного комітету.

Соцпартія:

- перший віце-прем'єр-міністр;

- міністр охорони навколишнього середовища;

- міністр освіти;

- міністр транспорту та зв'язку;

Верховна Рада України

«Наша Україна»: посада Голови парламенту; головування в парламентських комітетах

- з аграрної політики;

- Бюджетному;

- з питань банківської і фінансової діяльності;

- з питань прав людини;

- з питань регламенту та забезпечення роботи народних депутатів;

- з питань нацбезпеки;

- з питань охорони здоров'я;

- з питань євроінтеграції.

Блок Юлії Тимошенко:

посада першого віце-спікера парламенту; головування в парламентських комітетах

- з питань боротьби з організованою злочинністю;

- з питань будівництва і житлово-комунального господарства;

- з питань транспорту і зв'язку;

- з питань соціальної і пенсійної політики;

- з питань екології;

- з питань державного будівництва і місцевого самоврядування;

- з правової політики;

- з промислової політики;

- з питань свободи слова та інформації;

- з питань культури;

- з питань сім'ї, молоді і спорту;

- з питань науки і технологій;

- з питань захисту ветеранів та інвалідів.

Соцпартія:

посада Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;

головування в парламентських комітетах

- з питань паливно-енергетичного комплексу;

- з питань економічної політики;

- з питань закордонних справ.

      Посади віце-спікера, голови Рахункової палати та спецкомісії з питань приватизації та крісла перших заступників голів парламентських комітетів планується віддати опозиції.

ОЦІНКА

      Президент Віктор Ющенко заявляє, що в процесі формування коаліції поставлено крапку.

      «Українські політики вперше за 15 років складають іспит на самоздатність - у рамках чотирьох стін парламенту сформувати більшість», - відзначив глава держави, ще раз наголосивши, що Президент більшість не формує. «Ми не творимо її за рахунок кримінальних чи інших переслідувань - ідеться про те, що спочатку повинен бути сформований ясний діалог», - каже Ющенко.

      «Перед цим була всяка дорога - і та, яка веде до цього діалогу, і яка забирає цей діалог. І коли настав час домовлятися, не всі системи вмикалися автоматично», - визнає В. Ю. Він висловив жаль з приводу того, що домовлятися доводилося здебільшого «в ручному режимі, домовлятися про концепцію цієї більшості, домовлятися і виписувати принципи, відмежовувати різні влади, галузі впливу». Ющенко як Президент, за його словами, «виступав у конструктивній стороні цього діалогу». При цьому питання, не врегульовані в рамках Конституції, вдалося закріпити як політичну домовленість.

      «У цілому мені здається, що політичні сили зрозуміли те, що треба домовлятися на цьому березі, і домовилися», - резюмував Віктор Ющенко.