Якщо театр починається з вішалки, то театральна кар'єра - з гучного піару. Приблизно такого, який нещодавно створили студенти театрального університету імені Карпенка-Карого. Будучи ще «зеленими» третьокурсниками, які лише спинаються на ноги і так по-дитячому мружаться у променях софітів, вони вже встигли власноруч прорубати вікно у театральний світ. Протягом двох тижнів на Філіппінах вони презентували українську театральну школу в рамках «Всесвітнього фестивалю драматичних шкіл».
За цей час учасники фестивалю - а компанію нашим студентам складали їхні колеги з Австрії, Бельгії, США, Непалу, Судану, Вірменії, Австралії, ПАР та інших країн - показали понад сто вистав і майстер-класів. Також делегація з України взяла участь у Міжнародній конференції ректорів, конференції Міжнародного інституту театру ЮНЕСКО, фестивалі «Театр для всіх» - словом, провели час плідно і цікаво.
«Був у нас прийом у Президента Філіппін, - розповідає ректор Олексій Безгін на прес-конференції. - Ми мали також «невеличке» турне по Філіппінах - побували в 11 провінціях країни, і там нас також приймали мери міст». Під час цієї поїздки українці показували не лише свої вистави «Тартюф» та «Урок», а й уривки з навчальних тренінгів, сценічні бої, навіть возили два фільми про університет, на які філіппінці збиралися задовго до початку сеансу. Студент Олег Терновий без зайвої скромності розповів, що почувалися вони на Філіппінах як справжні зірки Голлівуду, були зафіксовані випадки персоніфікованого порівняння: хтось нагадував філіппінцям Тома Круза, а хтось - і Мерилін Монро. Хоча Олег і не виключає, що такий фурор став наслідком зовнішніх особливостей українців - серед маленьких та смуглявих аборигенів вони справді виглядали помітно.
«Ми майже весь час були на сцені або за лаштунками, - каже третьокурсниця Катерина Савєнкова. - І спостерігали за виступами не з глядацької зали, а бачили все «з середини»». Студенти кажуть, що й у контексті такого представництва наша театральна школа виглядала досить пристойно.
З усього, ця поїздка матиме продовження: наступного року Олексій Безгін планує організувати фестиваль театральних шкіл у Києві. «Думав спочатку, що статус його буде міжнародним, - ділиться своїми планами Олексій Ігоревич. - Але тепер бачу, що є сенс говорити про світовий масштаб. До мене на форумі підходили керівники шкіл із країн усіх континентів і висловлювали бажання приїхати на наш фестиваль». Та й для самого університету імені Карпенка-Карого, схоже, настають гарячі деньки: ВНЗ має запрошення на Каннський фестиваль та театральний фестиваль у Вісбадені. Збираються їхати. Якщо буде на те фінансова згода спонсорів.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
