Тіло одинадцятирічної школярки в парку Хмільницького військового санаторію випадково знайшов чоловік, котрий уранці йшов на роботу. Дівчинка лежала на землі з підкладеним під голову рюкзачком. Викликані за гарячим дзвінком правоохоронці вже при першому погляді виявили на її тілі ушкодження - дівчинку хтось сильно побив. А чистенькі кросівки знайденої - тоді як територія навколо потопала в післядощовій багнюці - явно підказували, що її на це місце хтось приніс і покинув.
Першу версію (дівчинку збила машина, водій якої таким чином сховав сліди) спростувала судово-медична експертиза: при ДТП зовсім інший характер тілесних ушкоджень. Медики однозначно відкинули і версію сексуальних зазіхань. Ретельне вивчення індивідуальності загиблої, особливостей взаємин у сім'ї та поведінки її членів після трагедії різко звузили коло підозрюваних до однієї особи - до матері, яка працювала санітаркою в морзі місцевої лікарні. Врешті на допиті жінка зізналась у вбивстві.
Згідно з хронологією подій, напередодні школярка прийшла в гості до подружки і непомітно винесла звідти новенький електрочайник. Такі грішки за нею водились і раніше: вона виростала в дуже бідній сім'ї і хотіла мати речі, які батьки купити не могли. Коли факт крадіжки сплив, дівчинка втекла і ввечері не прийшла додому. О дванадцятій ночі мати розшукала її на будівництві неподалік і зажадала, щоб вона повернулась до хати. Дочка категорично відмовилась - боялася, що битимуть.
І тоді мати в пориві гніву накинулась на неї з кулаками, потім стала лупцювати дерев'яною рейкою, що попала під руку, ногами. Від сильного удару в груди у дівчинки розірвалося серце. Злякавшись скоєного, мати перенесла неживе тіло в парк військового санаторію і втекла. Зараз жінка перебуває під вартою, відповідає на запитання слідчого і... пише вірші, у яких кається в тому, що зробила.