(УНІАН.)
- Миколо Дмитровичу, ви входите до тимчасової президії Верховної Ради, котра працюватиме до того часу, поки парламент не обере собі керівництво. Засідання за вашого головування хоча й було коротким, але не простим...
- Роль спікера є складною. З одного боку, ти є народним депутатом - таким самим, як і всі інші, з такими ж правами. З іншого - тобі довірили вести засідання. Для політика дуже важливо відчути цю межу.
Треба наголосити, що сьогодні перед українським парламентом стоїть низка складних завдань. Перш за все, це екзамен на демократичну зрілість, зокрема формування коаліції саме в демократичному форматі. Перед останнім засіданням Верховної Ради ми довідались, що буде спроба підіграти Російській Федерації, що опозиція пробуватиме синхронізувати свої дії зі зверненням Державної Думи Росії, яка засудила намiр вступу України до НАТО. Тобто в них була мета використати трибуну парламенту у своїх політичних цілях і таким чином дестабілізувати політичну ситуацію. Це могло плануватися і під переговорний процес, який іде до завершення. Бо не є секретом, що в цієї коаліції є багато ворогів - і внутрішніх, і зовнішніх. Так само не є таємницею, що Російська Федерація зараз використовує наші політичні сили для вирішення своїх геополітичних цілей.
Для нас це прикро. Ці кроки є суто політичними і мають на меті послабити певні позиції України. З іншого боку, ми ніколи не казали, що вступ до НАТО - це найперший пріоритет української влади, який будь-якою ціною треба реалізувати найближчим часом. Без ретельної роботи і врахування думки громадян цього не буде. Але заяви опозиції мали на меті збурити атмосферу, наприклад, перед найближчим самітом «Великої вісімки» у Росії. Зрозуміло, що на цих засіданнях може піднятися питання про нашу інтеграцію в НАТО. Тобто для нас було зрозуміло, що треба зірвати певний, скажімо так, глобальний сценарій. І у нас це вийшло.
- Ви вирішили їм просто не давати слова?
- Так, нам це вдалося. Навіть зараз вони намагаються зібратися разом, обговорюють якісь ініціативи. Наголос робиться на «картинку»: робити якісь заяви, а потім тиражувати їх через мас-медіа. Прикро, що в наших політичних сил усе менше можна побачити позиції саме державницьких настроїв.
- Ваша мета, якщо говорити про останнє засідання парламенту, є зрозумілою. Але при цьому опозиціонери звинуватили вас у порушенні процедур, регламенту.
- Думаю, так можуть говорити тільки ті, хто не читав регламенту. Опозиція звинуватила нас, що ми не дали їм слово для виголошення своєї думки. Але у регламенті чітко написано, що процедурне питання (оголошення перерви) дозволяється ставити на голосування без обговорення - це стаття 50 Регламенту.
По-друге, у порядку надходження пропозицій наша ініціатива щодо оголошення перерви була першою. А виступи фракцій із політичними заявами були другими. Звичайно, якби перша не пройшла, то я б поставив на голосування другу пропозицію. З іншого боку, регламент передбачає чіткий перелік питань, які можуть розглядатися до того моменту, поки не буде обрано керівні органи Верховної Ради. Найближчі з цих питань - це затвердження комітетів та оголошення коаліції. Виступи від фракцій та їхні політичні заяви в цей час не передбачені.
- Рішення перенести засідання парламенту на 14 червня було ухвалене невеликою кількістю голосів - 227, тобто із запасом всього лиш в один голос. Це не надто велика перевага. Постає логічне питання: як далі працюватиме коаліція, як вона прийматиме свої рішення, коли навіть для цього важливого питання заледве вистачило голосів?
- Я вірю в те, що це був останній такий випадок у роботі майбутньої коаліції. Можливо, було багато «молодих» депутатів, які просто не зорієнтувалися, бо це питання проходило надзвичайно швидко.
- Опозиціонери розкритикували оголошення чергової перерви в роботі парламенту. При цьому вони ще й звинуватили «помаранчевих» у недієздатності. Мовляв, якщо не змогли домовитись протягом двох місяців з дня виборів, то й надалі від такої коаліції буде мало толку...
- Насправді 25 травня - в день, коли відкрилася робота Верховної Ради нового скликання, - і в Партії регіонів, і в комуністів, і в будь-якої іншої політичної сили з'явилась можливість сформувати коаліцію. Опозиціонери самі визнали, що вони є поза цим процесом. А якщо вони хочуть формувати свою більшість - хай спробують, ніхто не заперечує.
Конституція виділяє на створення коаліції один місяць після того, як відбулось перше засідання парламенту. І якраз комуністи з Партією регіонів брали активну участь у проведенні цих конституційних змін. Ми працюємо згідно з положеннями Основного Закону. Тому мені незрозуміло, чому зчинилася така істерія.
Ми перебуваємо в переговорному процесі. І відверто сказали людям, що зараз домовляємося, і саме для цього взяли перерву. Безумовно, всім хотілося б отримати відповідь одразу, наприклад, у ті терміни, на які бралася остання парламентська перерва. Але, щоб коаліція була міцною, треба довести переговори до логічного кінця. Наше об'єднання має бути стійким, ефективним і чітко прогнозованим. Це вимагає від нас ретельної роботи на стадії підготовки документів.
- Після того, як наступне засідання парламенту було призначено на 14 червня, опозиціонери провели свої «збори». Вони також ініціювали збір підписів для скликання позачергового засідання. Як ви гадаєте, наскільки реальною є перспектива цього засідання?
- Регламент не передбачає можливості проведення позачергових засідань до того часу, поки не будуть створені керівні органи Верховної Ради. Якщо дотримуватися порядку, затвердженого для цього перехідного періоду, то зараз можна говорити хіба що про визначення комітетів і переліку питань, якими вони займатимуться, а також про оголошення щодо створення коаліції. Поки не будуть вирішені ці питання, поки не буде обрано Голову Верховної Ради, доти інші речі не можуть бути предметом розгляду.
- Щодо комітетів, чи можна спрогнозувати, якою буде їхня кількість?
- Річ у тім, що підготовча група, яка працювала над цими питаннями, не зареєструвала в парламенті жодної постанови, яку ми могли б узяти до розгляду та обговорити в сесійній залі. Якби такий документ був, ми могли б розглянути питання. Але позиції були просто відсутні. А мій прогноз такий, що кількість комітетів збільшиться на один-два.
- Але ж раніше «Наша Україна» виступала за те, щоб їх побільшало десь на півдесятка.
- Так, були такі пропозиції. Тут треба виходити з того, що будь-яка законотворча діяльність має бути спланованою. Якщо ми в коаліційній угоді передбачаємо, що треба вирішувати проблеми, пов'язані з податковою реформою, з широкою політичною реформою, адміністративно-територіальною, то ми просто змушені давати інструменти для реалізації цих положень. Такими інструментами мають бути парламентські комітети.
Зараз навантаження між комітетами дуже різне. Наприклад, в одному може бути шістдесят законопроектів, а в іншому, який розташований поряд, - сотні. Зрозуміло, що такий баланс не дає можливості працювати системно. Це треба виправляти. Бо системної роботи вимагає насамперед громадянин України. Наприклад, треба провести податкову реформу. Якщо її затиснути в рамки Комітету з питань підприємницької та банківської діяльності, то вона стане одним із низки інших напрямків роботи комітету, і невідомо, чи візьмуть депутати її пріоритетом, чи ні. Водночас усі погоджуються з тим, що податкова реформа назріла давно. Неможливо говорити про економічне зростання без її проведення.
- З іншого боку, є думка, що, коли створювати нові комітети, то їхня робота не буде плідною. Мовляв, нема відповідних набутків, не вироблено традицій, доведеться чимало часу витратити на розкачку.
- Я не бачу тут жодних проблем. Організаційно перед нами не виникне великих труднощів. Формат демократичної коаліції дозволяє нам знімати всі спірні питання через коаліційний регламент. Так що з проходженням законопроектів через комітети проблем теж не буде. Але нас у цьому процесі цікавить не кількість, а якість.
- Миколо Дмитровичу, щодо коаліції, то наразі цікаво таке: якщо вам не вдалося домовитися про неї протягом останніх двох місяців, відколи минули вибори, то чи вдасться це зробити за тиждень?
- Змістовна робота почалася тільки після 25 травня. А якщо відштовхуватися від того, що ми створюємо коаліцію з демократичними взаємовідносинами між політичними силами, таку коаліцію, яка має працювати щонайменше п'ять років, то навіть двох місяців мало. Потрібно про все домовитись, щоб потім злагоджено працювати, а не перетягувати між собою канат. Тому треба деталізувати кожен пункт угоди. Вона має бути відображенням гармонії в коаліції.
- Давайте поговоримо про коаліційні переговори в рамках вашої партії, адже й усередині «Нашої України» йдуть певні домовленості, висловлюють пропозиції. Чи є вже, скажімо, якісь конкретні кадрові рішення?
- Можу сказати, що така робота ведеться. Ми збирали від народних депутатів так звані «хотєлки» - документи, в яких парламентарії висловлювали побажання, в яких комітетах вони хотіли б працювати. Але далі ці питання не просуваються, бо спершу треба домовитися про коаліцію. Коаліційна угода включатиме в себе розділ сфер відповідальності, там зачіпатимуться квотні представництва і в уряді, і в парламенті, і в інших органах влади. Тому ретельніша робота в нас буде потім, після підписання угоди.
- Наразі складається так, що серед найвпливовіших посад «Наша Україна» отримає спікера. Були повідомлення, що від «НУ» на пост Голови Верховної Ради розглядається три кандидатури. Чи так воно є і про яких людей ідеться?
- «Наша Україна» - це блок, який складається із шести партій. Тут теж треба виробити консолідовану позицію. Наразі ми говоримо про спікерство як про посаду, яку блок отримає для реалізації програми, з якою він ішов на вибори. Про персоналії поговоримо пізніше.
- Миколо Дмитровичу, може, серед цих кандидатур є і ваше прізвище? Вам же все-таки доручили представляти «Нашу Україну» в президії Верховної Ради.
- Ні, моєї кандидатури там немає.
- Яку в такому випадку посаду ви хотіли б обійняти?
- За «хотєлками», про які вже згадував, я хотів би очолити Комітет з питань податкової та митної політики. Це якщо буде створено цей комітет, а спікером стане представник «Нашої України». У випадку, якщо це не відбудеться, і Головою Верховної Ради стане представник іншої сили - хоча я думаю, що головою ВРУ буде «нашоукраїнець», - тоді я пропонуватиму і партії, і політичному блокові висунути мою кандидатуру на посаду віце-спікера.
Учора вранці відбулось засідання тимчасової президії Верховної Ради, на якому обговорювалось питання щодо вимоги 176 депутатів скликати додаткове пленарне засідання парламенту. Ці підписи були зібрані серед фракцій Партії регіонів та Компартії. За цю ініціативу проголосували Раїса Богатирьова та Адам Мартинюк, натомість Олександр Турчинов, Микола Катеринчук та Іван Бокий висловилися «проти».«Відповідно до вимог Конституції та Регламенту Верховної Ради тимчасова президія ВР не має повноважень щодо скликання позачергових зборів або додаткових сесій парламенту, оскільки це є прерогативою Голови Верховної Ради України», - пояснив Микола Катеринчук. За його словами, «всі питання, які пропонують винести на таке позачергове засідання 150 народних депутатів, можуть бути розглянуті після того, як буде обрано керівництво парламенту».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
