Віктор Ющенко,
Президент України
- про цінність державної мови:
- Нації зникають не від того, що приходять армади кочівників. Я думаю, що втрата державності відбувається через втрату суверенітету й атрибутів, одним з яких є мова. І тому, коли ми говоримо про виплекану десятками поколінь українську мову, особисто я говорю про мову як про прапор України, як про Тризуб, як про, знаєте, свого батька, свій рід у Хоружівці, і так далі, і так далі. Це те, що є сутністю. Я не можу без цього жити, я не можу і не хочу нічим його замінити.
(Прес-служба Президента)
Євген Кушнарьов,
заступник голови фракції Партії регіонів
- про перенесення засідання Верховної Ради на 14 червня:
- Ми не можемо чекати, поки «помаранчеві» загрузли в сутичках, коли поділ і гризня за портфелі перейшли цивілізовані рамки. А ми будемо щоразу приходити на 15 хвилин і покидати цю залу? Ні! Ми будемо вибирати керівництво Верховної Ради, формувати комітети, і я не сумніваюсь, що у нас це вийде. Ми попередили «помаранчеві» фракції, що рішуче будемо протестувати проти чергового приступу лінощів «помаранчевої» команди. Ці «помаранчеві трутні» доведуть нас усіх до катастрофи!
(Прес-служба Партії регіонів)
Володимир Жириновський,
заступник голови Держдуми Росії
- про рішення оголосити його персоною нон-грата в Україні:
- Я скоїв якийсь злочин? Чи я терорист? Так можна було вчинити щодо Басаєва або Бен Ладена. А влада України вирішила прирівняти мене до людей, які скоювали жахливі злочини в низці країн... Якщо мене оголошують персоною нон-грата на території України, то я справді борюся за мир! Ющенко хоче війни: він вступає у військовий блок, проводить навчання, завозить зброю - а я з цим борюсь. Отже, хто я? Борець за мир! І я отримаю Нобелівську премію миру. Спасибі йому за це!
(Прес-служба ЛДПР)
Геннадій Москаль,
представник Президента в АР Крим
- про проведення міжнародних військових навчань у Криму:
- Якось у Ялті я спілкувався з таксистами, вони питають: «Як же так, Геннадію Геннадійовичу, в нас же НАТО в Криму висаджується!». Я кажу: «Ви що, вперше їх бачите? Хіба раніше, ще з 1997 року, американці не ходили по набережних? Хіба ви самі не возили їх по ресторанах, «по дівках»?!» А вони кажуть: «А й правда»... Я ще пам'ятаю, що, як і раніше, приходили ці кораблі, і люди натовпом стояли на набережних, усім було цікаво, і ніхто лозунгів не кричав. Та й узагалі, хіба для Криму американський чи англійський корабель - це чудо? Це, може, для Івано-Франківської області чудо, бо там моря нема.
(«Главред»)
Володимир Литвин,
екс-Голова Верховної Ради
- про свою минулу посаду і науку бути спікером:
- Якщо людину, яка не вміє плавати, кинути в річку, вона або випливе, або піде на дно. Сотні раз до того, проїжджаючи повз Верховну Раду, я й думки не мав, що буду там працювати, а тим більше, що буду головою парламенту. Ну це окрема тема розмови, як я потрапив у парламент та став Головою Верховної Ради. Але коли потрапив і став, то в мене не було виходу: або втопитися у вирі політичного життя, або навчитися плавати. Імена нових депутатів мені могли підказати колеги по Президії. Але, перебуваючи постійно на засіданнях та спілкуючись із депутатами, сесійну залу вчиш дуже швидко.
(УНІАН)