Учора черга головувати на засіданні парламенту випала представнику «Нашої України» Миколі Катеринчуку. Однак насолодитися роботою спікера Верховної Ради йому не вийшло, бо засідання було закрито ще до того, як депутати нагріли собі стільці.
Спершу Катеринчук від імені парламентаріїв привітав колегу, а заодно в.о. віце-прем'єра з соціальних та гуманітарних питань В'ячеслава Кириленка з днем народження. Потім депутатську присягу склав Григорій Омельченко: він не зміг цього зробити зі всіма парламентаріями 25 травня, бо перебував у відрядженні. Одразу ж було оголошено про входження Омельченка до фракції БЮТ.
А далі була кульмінація. Микола Катеринчук оголосив, що зареєстровано дві пропозиції від депутатських фракцій. Одна - від «сирої» коаліції БЮТ, «НУ» і СПУ, інша - від «регіоналів» та комуністів. Першою в черзі була «трійка», тож Катеринчук зачитав саме їхню ініціативу: зробити перерву в роботі Верховної Ради до 14 червня. Про цю ідею вранці перед засіданням домовилися лідери «помаранчевих». Вони взяли тайм-аут, бо не змогли досягти згоди в переговорах щодо коаліції.
Опозиціонери одразу зчинили галас. Вони стукали по столах, вигукували якісь гасла і вже починали підійматися зі своїх крісел, аби заблокувати трибуну. Катеринчук, хоча й уперше сидів у кріслі спікера, не розгубився і поставив пропозицію БЮТ, «НУ», СПУ на голосування. Табло продемонструвало 227 «за». Рішення прийнято, в залі оплески, а в умах прагматиків - питання: як далі працюватиме ця коаліція, якщо навіть це важливе рішення вона провела з гандикапом усього в один голос?!
Не секрет, що оголосити про створення коаліції донедавна планували саме сьомого червня. Принаймні саме такий сценарій передбачали політики, коли на відкритті сесії проголосували за десятиденну перерву. Прогнози та мрії не збулися: коаліції наразі нема.
Позавчора пізно ввечері лідери «трійки» зустрічалися на Банковій із Президентом. Очікувалось, що після цього гострі кути переговорів будуть заокруглені. Розмова була дуже довгою. Однак скупою на результативність. На питання про те, чи просунулись коаліційні переговори після зустрічі з Президентом, чи злагоджено хоча б частину протиріч, народні депутати відповідали неохоче (бо гордитися, очевидно, - нічим). «Ми зняли декілька питань, - зазначив у коментарі «УМ» перший секретар політради Соцпартії Йосип Вінський. - Це технологічні питання: створення вертикально-інтегрованої компанії (на базі ВАТ «Укрнафта». - Авт.), розведення місцевих і парламентських виборів у часі». Це, звісно, добре, але ж що вартують ці питання у порівнянні зі, скажімо, гарячою темою НАТО, мораторієм на продаж землі чи регламентом роботи Кабміну? Не кажучи вже про кадрові проблеми.
До речі, про кадри. За даними «УМ», розмова на Банковій вийшла такою складною, бо на ній знову вигулькнули пропозиції, які в нашому політикумі прийнято називати ультиматумами. Гаразд, із прем'єрством картина більш-менш прояснилася, уже й «нашоукраїнці» починають сміливіше говорити про те, що головний претендент на це крісло - Юлія Тимошенко. А от зі спікерством - явні проблеми. Соціалісти затялися на тому, що ця посада має відійти Олександру Морозу. В цьому, кажуть джерела «УМ», їх підтримав Блок Тимошенко.
Не дивно, що найбільшою «легендою» учорашнього дня у Верховній Раді стали слова Вінського. Йосип Вікентійович нібито заявив: або Мороз - голова парламенту, або коаліція без СПУ. Напередодні ж політрада СПУ ухвалила рішення: в разі неможливості створення коаліції в демократичному форматі політвиконкому рекомендовано підготувати пропозиції для прийняття рішення щодо умов переходу в опозицію до влади. А це вже не забавки.
Сам Олександр Мороз має більш помірковану позицію і є не настільки категоричним у питаннях свого спікерства. «У нас є чимало розбіжностей, - оцінив переговори лідер Соцпартії. - У тому числі - те бачення, про яке сказав Вінський. Але це не ультиматум. Це (закріплення посади голови ВР за Морозом. - Авт.) об'єктивна необхідність для суспільства, для забезпечення балансу влади і політичного впливу на інститути влади». Як видно, амбіції у Сан Санича є, але попри це в ньому зберігається політична стриманість. Якраз те, що не завадить переговорам.
Не можна виключати, що ці протиріччя - закономірний процес для останнього етапу створення коаліції. Це ж як на чемпіонаті світу з футболу: чим ближче до фіналу (чи завершального свистка арбітра), тим більша напруга. Однак навіть попри це доводиться констатувати чергову кризу в стосунках між трьома «помаранчами» (якщо зручно - двома, плюс однією «малинкою»).
Узяти для прикладу заяву УРП «Собор» - однієї зі складових блоку «Наша Україна». «Нічні переговори напередодні другої сесії новообраного парламенту закінчилися провалом, - пишуть вони у своїй партійній відозві. - УРП «Собор» покладає відповідальність за зрив цих переговорів на БЮТ та СПУ, які зайняли консолідовану позицію щодо недопущення представництва блоку «Наша Україна» на ключових посадах у виконавчій і законодавчій владах».
Переговорник від «Нашої України» Роман Зварич прокоментував заяву Вінського так: «Це черговий ультиматум, який нами не сприймається. Ми не говоримо зараз про Мороза, наразі йдеться про стиль подачі пропозиції. Якщо вона формулюється в ультимативному вигляді, то ми теж можемо вносити не менш ультимативні пропозиції. На кшталт: не будемо в коаліції, якщо Тимошенко буде Прем'єр-міністром». Але якщо зважити на запевнення Мороза, що «це не є ультиматум», ситуація є не настільки тупиковою. Як сказав напередодні на прес-конференції Президент - «не легка позиція для полеміки, але й не фатальна».
Петро Порошенко теж не схильний приймати мову ультиматумів. Він потрактував слова Вінського не як вимогу, а як пропозицію зацікавленого партійця. Як відомо, сам Петро Олексійович є також претендентом на спікерство від «Нашої України», про що нещодавно у деталях писала наша газета. Кореспондент «УМ» перепитав у Порошенка, наскільки правдива ця інформація.
- Я гарантую, - відповів Петро Олексійович, - що кандидатура від «Нашої України» буде визначатися прозоро, не буде інтриг і кулуарних домовленостей.
- Це ж не заперечує того, що спікером можете стати ви?
- Не заперечує.
І ще: як зізнався Петро Порошенко, він теж брав участь у ранкових переговорах «трійки». Хоча донедавна в «НУ» це було компетенцією тільки трьох осіб: Єханурова, Безсмертного та Зварича.
У відповідь на те, що «помаранчеві» перенесли роботу Верховної Ради ще на тиждень, опозиціонери влаштували такий собі заколот. За пропозицією Адама Мартинюка, вони залишилися в залі, щоб провести збори народних депутатів.
За деякими даними, вони були настільки невдоволеними кроком коаліціантів, бо планували чи то видати заяву, чи то провести рішення щодо ситуації в Криму та вступу України до НАТО. Ба більше, кулуарами парламенту ходили чутки, що одномоментне звернення Держдуми Росії щодо «вкрай негативного ставлення» до вступу України в НАТО, а також поведінка наших опозиціонерів, - це ланки одного ланцюга. Початок, самі розумієте, в Росії.
Паралельно опозиціонери критикували «помаранчевих» за недієздатність - коаліційну, а відтак і загальнополітичну. «Є всі ознаки кризи, - ділився своїм обуренням провідник КПУ Петро Симоненко. - Економічно - запізнюються прийняття важливих рішень, політично - це відсутність перспективи, неможливість узяти відповідальність, це поділ портфелів».
Вторив комуністу і Віктор Янукович: «Помаранчева коаліція не відбулась, і сьогодні ми добре розуміємо, що держава не може далі перебувати в такому стані. Ті події, які відбулися, - йдеться насамперед про перетин кордонів України без згоди на це Верховної Ради, про побиття депутатів у Дніпропетровській обласній раді тощо - всьому цьому має дати оцінку Верховна Рада. Тому ми плануємо скликати позачергову сесію парламенту».
Для скликання «позачергівки» треба звернення 150 депутатів. Такий резерв у опозиціонерів є. І вчора вони говорили про те, що їм вдалося-таки зібрати ці автографи. Однак іще не відомо, чи це допоможе. Бо, як розповів «УМ» Микола Катеринчук, «правило 150» не діє у перехідний період - той, коли робота парламенту починає організовуватись.
Ще одне питання: хай навіть якщо цю сесію буде скликано, то які рішення вдасться провести опозиціонерам? Більшості ж у них нема. Хоча це якраз та ситуація, коли головним може бути не результат, а процес, простіше кажучи, картинка. Уявімо, що вони собі поговорять - про те ж НАТО, скажімо, - це вправно зафільмують деякі російські канали, а потім продемонструють у себе на телебаченні. Політика ж - це не тільки прийняте рішення.
Щодо «зборів», то вони тривали недовго. Бо невдовзі біло-блакитно-червоній (між іншим, кольору російського прапора) меншості вимкнули мікрофони. Хоча, коли верстався цей номер «УМ», стало відомо, що опозиція збереться ще на одну «сходку». «Регіонали» з комуністами також оголосили про створення міжфракційного об'єднання.
Хай там що, а «помаранчеві» коментували посилення меншості при різноголоссі більшості з оптимізмом. Скажімо, щодо недієздатності коаліції «привіт» опозиціонерам передав Роман Зварич. «У Конституції на створення коаліції виділяється 30 днів, - пояснив юридичні тонкощі пан Зварич. - Я критикував політреформу, а ті люди («регіонали» і КПУ. - Авт.) її підтримували. Тож, коли нам виділено 30 днів, яка може бути критика з боку тих, хто писав зміни до Конституції, на адресу тих, хто був проти?! Є Конституція, ми працюємо згідно з її положеннями. І «помаранчеву» коаліцію буде створено незалежно від того, хто й що говорить».
Лідер СПУ теж не бачить у тривалостi переговорів нічого фатального. «Залишилося узгодити найбільш дискусійні моменти, - каже Олександр Мороз. - Це нормально. Бо ми вперше створюємо коаліцію. В історії України такого ще не було». Петро Порошенко був іще більш компліментарним: сказав, що «такого прецеденту коаліційних домовленостей» не було й на теренах СНД.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
