Спіть тут, бо на тім світі не дадуть...

       Традиційне побажання: «Спи спокійно...», яким звично прощаються з покійниками, стосовно одного з них так і не справдилося. Точніше, відносний спокій небіжчик мав протягом чотирьох місяців, а потім його «виселили» з останньої «домівки». Причому відбулося це зусиллями не безвусих лобурів, для яких немає нічого святого, а набожної жінки похилого віку, яка самотужки розкопала могилу. Cтався цей дикий випадок - сюжет для фільму жахів - на кладовищі селища Карла Маркса у Червоногвардійському районі Макіївки.

       Поки ще невідомо, чи подаватиме в суд один із працівників кладовища стосовно відшкодування моральних і фізичних збитків, оскільки того дня він і справді зазнав неабиякої виробничої травми. Уявіть - на одній iз доріжок свого «робочого місця» несподівано побачив викопану із землі домовину, а на ній хрест з табличкою «Сумуємо, дружина та донька».

       Згодом вдалося виявити й місце, де донедавна був похований покійник. А затим хтось пригадав, що нещодавно сюди приходила «дивна» відвідувачка: вона погрожувала розкопати могилу й викинути звідти небіжчика. Утім до слів старенької тоді поставилися скептично. І, як виявилися пізніше, даремно.

      80-річна жінка, з якою, зрозуміло, вирішили поспілкуватися правоохоронці, навіть не думала приховувати, що це її рук справа. Отже, того ранку, взявши лопату та мотузки, вона цілеспрямовано пішла на кладовище. Хтозна, чи казала перед початком роботи звичне: «Боже, поможи!», однак попопрацювати їй довелося добряче. Розкопуючи могилу, вона, щоб дістатися до домовини, зробила собі похилий спуск у вигляді сходинок. Однак навіть попри це витягнути покійника нагору самотужки не змогла. Тоді пішла шукати підмогу. Четверо чоловіків, які неподалік когось поминали горілкою, погодились допомогти за 50 гривень. Переконавшись у серйозності намірів та наявності грошей, «помічники» витягли домовину й поставили на одній iз доріжок кладовища. А бабця ретельно засипала яму і навіть посадила там квіти.

      Ні - жодних психічних відхилень у жінки не спостерігається, і вона вже покаялася у скоєному. Хоча спершу запевняла, що робила все на законних підставах, оскільки те місце на кладовищі давно «забронювала» для себе. Якийсь резон у її свідченнях дiйсно є, оскільки покійного справді поховали на викупленому нею місці, поруч із її найближчими родичами. Тобто тут знайшли свій останній притулок її син, донька та чоловік. Причому двоє останніх пішли колись із життя за трагічних обставин - ще у 1959 році чоловік застрелив малолітню доньку і покінчив життя самогубством. Опісля цієї драми жінка перестала спілкуватися з ріднею покійного чоловіка. Однак майже через півстоліття родичі таки нагадали про себе - у грудні минулого року помер племінник її колишнього чоловіка і його вирішили поховати біля дядька, отримавши на це офіційний дозвіл.

      Рідня покійного, якого після цієї моторошної пригоди довелося хоронити вдруге, має подати до суду з позовом про відшкодування моральних збитків. А проти 80-річної жінки порушено карну справу за ст. 297 КК України, що передбачає відповідальність за наругу над могилою. Проте, схоже, найбільшим покаранням для старенької стало те, що місце на кладовищі біля рідних, вибране нею для себе, таки знову виявилося зайнятим...