Гримуча суміш свободи слова з цензурою

      Не встигли спостерігачі від Ради Європи та міжнародних журналістських організацій похвалити постреволюційну Україну за очевидні успіхи в утвердженні свободи слова, як перші керівники Косівського району поспішили хлюпнути ложку дьогтю до оптимістичних висновків. Причому зробили це не перелицьовані вчорашні, котрі вивчали теорію і практику цензури у вищих партійних школах, а плоть від плоті націонал-патріоти, які нібито орієнтуються на стандарти європейської демократії.

      Зав'язка конфлікту відбулася 18 травня, коли редактор тижневика «Гуцульський край» Петро Гавука при підготовці чергового номера посмів прийняти до друку звернення 40 депутатів — рівно половини новообраної райради, — які виступили проти порушень, допущених під час обрання голови ради на першій організаційній сесії. Довідавшись про такий намір «Гуцульського краю», який наступного дня мав розійтися по Косівщині тиражем майже 4,5 тисячі примірників, голова райдержадміністрації  Михайло Цьок та голова райради Руслан Присяжний видали термінову спільну «директиву» з вимогою очистити від крамоли шпальти тижневика. Так чорним по білому і написали: «вимагаємо зняти з друку звернення, що адресоване до Президента України, голови облдержадміністрації та облради, яке подане окремими депутатами районної ради».

      Проте окрик з місцевого «білого дому» на редактора гіпнотизуюче не подіяв. Тоді владні мужі звернулися до директора розташованого в сусідньому Снятинському районі ЗАТ «Прут-Принт» з проханням призупинити друк «Гуцульського краю» до «вирішення справи в суді». Редакція, аби не зірвати випуск газети, змушена була друкувати тираж у Коломиї, однак значна його частина стараннями місцевого поштового керівництва потрапила до передплатників  із кількаденним запізненням. На знак протесту редактор Петро Гавука змушений був оголосити  попереджувальне голодування, яке тривало три доби. Відтоді конфліктуючі сторони не спромоглися зарити сокиру війни, навпаки, боротьба за різновекторне тлумачення свободи слова триває, хоча обидва голови — ініціатори грубого пресингу на косівських журналістів — у листі на адресу редактора «Гуцульського краю» 24 травня вибачилися  за «помилково вжите слово «вимагаємо» у попередньому циркулярі, а в останній день весни навіть ощасливили редакцію своїм візитом.

      — Я вдячний за підтримку колегам-журналістам, які оцінили дії влади як замах на свободу слова, представникам політичних партій, усім землякам, — сказав 1 червня в розмові з кореспондентом «УМ» Петро Гавука. — Наш колектив вимагає від компетентних органів правової оцінки систематичного втручання районного керівництва у професійну діяльність журналістів. Під час зустрічі з нами 31 травня голови райради та райдержадміністрації зробили висновок, що всі ми винні в тому, що сталося. Але жодним словом вони не пообіцяли надалі не чинити на нас тиску. Більше того,

8 червня, тобто через день після святкування в Україні Дня журналіста, місцевий суд розглядатиме позов наших співзасновників до газети. І ще не відомо, який вигляд  матиме свобода слова по-косівськи.