Сербське капричіо

      Сербія — країна з недалеким радянським минулим. А це означає, що чекати від неї якихось досягнень, скажімо, у галузі культури не доводиться: за аналогією з іншими країнами Східної Європи в часи змін мистецтво приречене на безлике жевріння. Але на зло всім ворогам саме Сербія має всі підстави бути винятком із цього правила. Один лише факт з новітньої історії країни:  коли війська НАТО бомбили Белград — у місті знімали вісім (!) фільмів. Днями серби вчергове продемонстрували, що пасувати перед обставинами — це не про них.  У Центрі Курбаса відбулася багатогодинна імпреза «Зустріч культур Сербії і України», першим пунктом якої була презентація збірки «Новітня сербська п'єса» в перекладі українською.

      «Ця книга — продовження проекту «Світова модерна драматургія. Діалог театральних культур», ініційованого Центром Курбаса кілька років тому, — каже директор Центру Неллі Корнієнко. — Першою була французька п'єса, тепер ось сербська драматургія, яка, як мені здається, сьогодні є однією з найцікавіших — вона пронизана болем...». До збірки ввійшло шість п'єс, одна з яких — «Професіонал» Душана Ковачевича — вже навіть має свою сценічну історію в Україні: її поставили у Львівському театрі імені Заньковецької. Взагалі ж, вважає упорядник серії «Сучасна драматургія» Неда Неждана, сербська п'єса має всі шанси прямісінько з цієї книги перебратися на сцену українських театрів. З попередньої, французької, збірки така приємна доля спіткала аж шість п'єс, а ще за трьома ось-ось будуть  випущені вистави. Аби режисери зрозуміли натяк правильно, саму презентацію «Сербської п'єси» Центр Курбаса облаштував як театралізоване дійство. Театральну презентацію «Сербське Капричіо» за фрагментами п'єс «Мандрівний театр Шопаловича» (автор — Л. Сімович), «Бог на нас зглянувся. Колія» (М. Марковича) та «Провина» (Н. Ромчевич) в постановці Олександра Балабана й Ірини Волицької зіграли актриси Юлія Гершанік та Лідія Данильчук.

      Наступними у проекті «Зустріч культур Сербії і України» була презентація українсько-сербського альманаху «Украс». (Теми першого номера: переселення сербів до Росії, «Русалка Дністрова» і серби, театрознавчі дослідження сербських науковців). Потім театрали, які за ці дні просто-таки зріднилися з сербською культурою, побачили сербський театр у дії: у ТЮГу на Липках у рамках фестивалю «Київ травневий»  Національний театр у Белграді показував комедію Мілоша Ніколіча «Ковалі».  Цей колектив — один із старійшин  «Києва травневого»,  він був заснований ще в 1868 році і за цей час разом не лише утверджувався як драматичний театр, але ще й встиг обзавестися оперною та балетною трупами. А привезли белградці кумедно-сльозливу історію трьох ковалів — серба, росіянина та німця. Кожен з них виховує сина, як з'ясовується — чужого. Винуватицею того була Друга світова війна, яка вкотре розписалася у своїй жорстокості та безглузді....

      А завершили міні-дні Сербії в Україні десять відеовистав, що для показу у Центрі Курбаса були надані сербським телебаченням.