Свято Вознесіння, згідно з дослідженнями православних істориків, відзначається з глибокої давнини. А пророцтва про вознесіння Ісуса Христа на Небо були ще в Старому Заповіті. Іван Златоуст називає це свято великим, бо піднесення Боголюдини на небо означає примирення людства з Богом, колись порушене гріхопадінням Адама. Вознесіння Господнє символізує поєднання земного й небесного. Апостольські Постанови приписують здійснювати святкування в 40-й день після Пасхи, цей день завжди припадає на четвер. У IV ст. цариця Олена поставила храм на честь цього свята на місці Христового Вознесіння.
Про подію вознесіння Христа розповідає святий апостол Лука в книзі «Дії святих апостолів». Ісус після Воскресіння з'являвся перед апостолами впродовж 40 днів. Останнього дня Він звелів учням не йти з Єрусалима і чекати на сповнення Отчої обітниці: «Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете». Мовивши це, Він став возноситися угору і зник у хмарі. Тоді з'явилися два ангели і спитали в учнів: «Чого стоїте, дивлячись на небо?». Ангели повідали, що Христос повернеться так, як і вознісся. Тобто в тілі. А тіло Його — то є Церква. Духовно-символічний зміст Вознесіння, як пояснює протодиякон Олег Ведмеденко, такий: душа людська, сфера духа, світ невидимий людини — копія вселенської сфери духа, світу невидимого, біблійною мовою — неба. Тому в ці святкові дні варто запитати себе: чи вознісся Христос у наших серцях на ту висоту, коли Слово стає вже не просто вчителем, джерелом інформації, садівником, що обробляє виноградник сердець наших, а керівництвом до дії?
Ікона Вознесіння нагадує нам, що Христос, вознісшись, залишається жити у Церкві, яка представлена апостолами, зображеними у вигляді двох крил. Церква розташована на землі, на Оливній горі, але її діла, символізовані на деяких іконах оливковими деревами, плодоносять на небі.