Я піду в далекі гори, на широкі полонини...

      Останньої неділі травня буковинські горяни традиційно проводжають своїх чабанів у гори. Майже півроку проведуть вівчарі високо в Карпатах, випасаючи отари.

      Святкові заходи з нагоди виходу на полонину настільки до вподоби місцевим мешканцям і гостям, що свята цього чекають цілий рік. До слова, цьогоріч «Полонинська ватра» у Путилі відбулася вже в 43-тє. Навіть із сусідніх областей та столиці, а ще й з-за кордону навідуються на Буковину гості спеціально, аби подивитися на славне своїми традиціями гірське свято. Щоправда, особливо сценарій з року в рік не змінюється. Спочатку — обов'язковий офіціоз, під час якого найдостойніші пастухи отримують грамоти і грошові винагороди з рук обласного та районного керівництв, потім запалюють високу і велику ватру посеред місцевого стадіону, яка горить недовго, але красиво, а навколо неї танцюють у національному вбраннi місцеві аматорські та професійні колективи. Гості цілий день розважаються: літають на парапланах, катаються на конях, їдять шашлики та національні страви — бануш та гуслянку. Дорогою з Путили до Чернівців, а це понад 100 кілометрів, під кожним кущем та на березі річки Прут можна побачити веселі компанії відпочивальників. Така собі ще одна «майовка» під завiсу травня.

      Щоправда, це свято — для гостей і буковинців, а для самих чабанів починаються трудові будні. Важкі і виснажливі в гірських складних умовах.

      Це для пересічного городянина «літування», як його називають чабани (бо все літо і початок осені проведуть вони в горах), здається романтикою. Насправді ж у важкій роботі ватагів, як називають їх у народі, романтичного мало. Але як потрібна їхня праця. Тваринництво — це основна галузь сільського господарства на Путильщині. Тому вихід на полонину, в першу чергу —  праця і заробіток, а ще — випробування на витривалість і силу духу в складних умовах високогір'я. Навіть літньої пори іноді там випадає сніг, а вівчарі живуть у куренях в умовах, звичайно, далеких від цивілізованих. Та й небезпечно: приміром, позаминулого року вовк загриз кобилу.

      Але справу цю передають від діда-прадіда і вважають почесною і вкрай потрібною. Цьогоріч випасатимуть худобу (1 200 корів та 300 овець), яку зібрали з усього Путильського району, на 30 полонинах. На жаль, цьогоріч холодна і затяжна весна не сприяла нормальній «травості», за термінологією спеціалістів, тобто травичка не така соковита і смачна для овець. За словами вівчарів, власнику випасання однієї вівці коштуватиме 20 гривень. Ще кожному з них мають дати по 4 кілограми бринзи, яку і робитимуть просто в горах, на полонині. А повернуться вони лише восени. Зі смачною бринзою та відгодованими вівцями.