Вацлав Гавел просить, щоб коротко

      Протягом кількох минулих днів особистість колишнього чеського президента Вацлава Гавела висвітлювалась у ЗМI, мабуть, найінтенсивніше порівняно з усім тим часом, як він залишив Празький Град. Гавел презентував свою довгоочікувану книгу «Коротко, будь ласка». Це своєрідне продовження розмови, яку в 1986 році з тодішнім дисидентом Гавелом вів журналіст Карел Гвіждяла, назвавши її «Допит заочно».

      До нової книги Гавела, окрім розмови «двадцять років потому», увійшло вибране з нотаток та щоденних інструкцій співробітникам, які Вацлав Гавел записував протягом тринадцяти років свого президентства, а також найактуальніші та надзвичайно цікаві особисті записки Гавела у 2005 році (їх він вів, перебуваючи на стипендії у Вашингтоні).

      Книжка «Коротко, будь ласка» користується шаленим попитом у країні, адже чехи дуже шанують Гавела. Щойно побачивши світ, вона вже стала бестселером, а крім того, перекладена на польську та англійську, готуються переклади й на інші європейські мови.

      У перші дні перебування Гавела в Америці до Сполучених Штатів з візитом приїхав новий український Президент Віктор Ющенко. Колишнього чеського президента, який напередодні взяв участь в інавгурації Ющенка в Києві, це наштовхнуло на роздуми про Україну та її роль у нинішній Європі. «Після падіння комунізму, а точніше тоталітарної системи комуністичного зразка, в більшості країн колишнього радянського блоку настав певний перехідний період, якому можна дати робочу назву — посткомунізм», — занотовував Гавел 9 квітня 2005 року у Вашингтоні. Посткомунізм, пише колишній чеський президент, відрізняється безпрецедентною та швидкою приватизацією без належних правових рамок, у якій значну роль має колишня комуністична номенклатура з добрими контактами та зв'язками. Гавел вважає, що ці люди визначають ліміти свободи у нових демократичних умовах. Об'єднання економічної, політичної і мас-медійної влади Гавел називає мафіозним капіталізмом. «Сучасні політики «дозрівали під час «нормалізації», коли вже не діяли жодні комуністичні ідеали, з яких усі сміялися. Перемагало лише користолюбство, щоденна брехня — лише задля того, щоб цим людям було матеріально добре. І сьогодні так триває: цинічні політики, які проголошують якісь ідеї, самі у них зовсім не вірять!... У кожній країні, яка позбулася комунізму, цей посткомунізм має іншу форму, але мало яку омине повністю», — роздумує Гавел.

      «Особливе значення української Помаранчевої революції не полягає, звичайно, лише у тому, що вона сталася у такій великій та важливій країні колишньої радянської імперії..., а у чомусь, можливо, важливішому, — пише легендарний антикомуніст. —  Ця революція, очевидно, дала відповідь на все ще відкрите питання: де закінчується одне з найбільших цивілізаційних кіл нинішнього світу (так званого Заходу) і починається коло друге (так званий Схід, або ж Євразія)». Вацлав Гавел зізнається, що сам уникав прямої відповіді на запитання: куди належить Україна — до Сходу чи Заходу? Всупереч цьому, він відчував, що «належить туди, що ми називаємо Заходом». «Належати до Сходу не є жодною ганьбою, так само як і належати до Заходу не є автоматичною перевагою, — наголошує він. — Хоча погляд на мапу яскраво свідчить, куди Україна належить, але я насправді думав, що вирішальне слово мусить сказати вона сама. Нині, на мою радість, вона його сказала. П'ятнадцять років потому, як розвалився старий світовий порядок».

Рене КОЧІК,

Олекса ЛІВІНСЬКИЙ.