«Тут зайнято — ідіть туди, на останні ряди», — суворо «присікла» капельдинер Молодого театру мої спроби вмоститися на приставному стільці поближче до виходу. Зібравши свої пожитки, пробираюся на останній ряд, розмірковуючи, як же звідти дивитимуся «Лускунчика-2004»? Річ у тім, що для цієї постановки режисер Андрій Сенчук поміняв місцями сцену і ту частину зали, де мають сидіти глядачі. Відтак актори розташувалися на підвищеннях, театрали ж мали уподоблятися страусам, витягуючи свої шиї в надії розгледіти, що там відбувається у вогнях рампи. На останньому ряді зустрічаюся з автором п'єси «Лускунчик-2004» Олександром Ірванцем — він у новому костюмі пісочного кольору, з жовтою трояндою «у тон», з надією вдивлявся у магічний простір сцени, здається, зовсім не переймався тим, що його посадили на таке «козирне» місце... Розцілувалися. Вмостилися. Чекаємо.

51-й Міжнародний варшавський книжковий ярмарок, який відбувався з 18 по 21 травня, з необхідності мав привабити наших видавців — по-перше, близькістю і відносною простотою в оформленні візи, по-друге, перспективністю для майбутнього просування на ринок, адже поляки чи не першими відгукуються на яскраві літературні події в Україні. Але чи сталося так, як гадалося? Ми попросили поділитися враженнями головного редактора видавництва «Теза» Наталю Брискіну, яка щойно повернулася з польської столиці.

Книжки наближаються до людей — повільно, але неухильно. Ще один район Києва, куди прийшла велика модерна книгарня, — Дніпровський. На вулиці Будівельників (біля Ленінградської площі) відкрився «Книжковий супермаркет» площею 230 квадратних метрів, з асортиментом — 30 тисяч назв на прилавках. Тепер не «відмажешся», що до Петрівки далеко, де, до речі, вже працює один «КС».