Прем'єру «Коду да Вінчі» ми з подругою, як справжні «кодомани», подивилися у день старту довгоочікуваної картини в Україні. Причому не без зусиль з боку подруги, яка напередодні купила квитки на останній сеанс. Дістався лише другий ряд — усі інші місця зарезервували інші шанувальники творчості Дена Брауна, які виявилися меткішими за нас. Причому як вони це зробили, і досі залишається загадкою. Оскільки за два дні до старту картини квитки ще не продавали — касири казали, що поки не знають розкладу сеансів. Дивитися картину, ледь не втикаючись носом в екран, для людини з нормальним зором зовсім не комфортно. Але про те, щоб перечекати цей масовий психоз і піти на «Код да Вінчі» пізніше, навіть не йшлося — ну не терпілося нам, і все тут!