Юлія Тимошенко, лідерка БЮТ
— про новий виток дружби з Віктором Ющенком:
— Зі своєї останньої зустрічі з Президентом [Ющенком] я зробила висновок, що ми обоє усвідомлюємо зроблені помилки і маємо намір не повторювати їх, щоб не зруйнувати наш союз... У мене не було ні гіркоти, ні образи, тому що я не думаю, що відповідальний політик може керуватися подібними емоціями. Єдине, про що я шкодую, — це про надані Помаранчевою революцією колосальні можливості, які так і не було використано.
(«Таймс»)
Віктор Ющенко, Президент України
— про відродження блоку Грузії, України, Азербайджану й Молдови та ідеологію цієї організації:
— Наші відносини слід розглядати винятково з раціональної точки зору. Мені шкода свого президентського часу на те, щоб будувати проекти проти когось. Мені це нецікаво. Це нічого не приносить до національного столу. Хоча я розумію, які хвости або характеристики можуть в'язатися до тих чи інших ініціатив.
Ми справді хочемо реалізувати проекти, які відповідають нашим національним інтересам. Крапка. Я думаю, в цьому є сутність ГУАМ і створення нової якості ГУАМ як міжнародної організації. Мені здається тільки, треба зміцнити ГУАМ в організаційній частині. Повинен бути інститут, який працюватиме щодня, а не від саміту до саміту.
(сайт www.president.gov.ua)
Антон Бутейко, перший заступник міністра закордонних справ
— про «пташині права» Співдружності незалежних держав та її корисність для України:
— Ми реалістично дивимося на діяльність Співдружності. Ми просто порушуємо питання — як людина, що має курку, котра не несе яєць. Адже кожен із нас як платник податків хоче знати, чи ефективно використовуються гроші, які ми вносимо до СНД. Тому Міністерство закордонних справ зараз аналізує співробітництво в рамках СНД і доцільність продовження роботи в такому форматі.
(канал «1+1»)
Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ
— про оцінки його діяльності недоброзичливцями:
— Не пам'ятаю, щоб я дозволяв собі хамити. Жартувати — так. Критикувати —тим більше. Але зраджувати — точно ніколи. Підозрювання мене в боягузтві й інших гріхах — не обгрунтовані. Був би я боягузом — навряд чи воював би з тисячами раніше засуджених, які рвалися в ради всіх рівнів. Можна було б і промовчати. Я цього не зробив. Пару тисяч ворогів одержав. Зате люди отримали дуже цінну інформацію. Не боявся я й інших радикальних дій, викликаючи на допити (якщо треба — з бронетранспортером) багатьох сильних світу того і цього. Не боявся в обличчя сказати багатьом кримським псевдополітикам, що вони члени організованих злочинних груп, а трупи як результат їхньої діяльності демонстрував на екранах телевізорів, попереджаючи виборців. Я знаю, що в попередньому парламенті була критична маса недоброзичливців Луценка. Але я пишаюся тим, що можу дозволити собі впливових ворогів.
(чат-конференція на сайті «Оглядач»)
Леонід Черновецький, міський голова Києва
— про свої переживання й відчуття на другому прийомі киян під стінами мерії:
— Ви мене вже любите? Повірте, я люблю вас іще більше!.. Ваші благородні слова дуже підтримують мене, а накопичені негативні емоції, образи й прокляття негативно позначаються на моєму душевному стані... Не плачте, а то я зараз теж заплачу! Я ж усе дуже відчуваю. Якщо зараз усі кияни будуть плакати, почнеться потоп. Не забувайте, що в нас проживає близько трьох мільйонів людей і ще три мільйони приїжджих...
(«Киевские ведомости»)
Олег Медведєв, політтехнолог Юлії Тимошенко
— про силу свого впливу, що тягнеться ще з піонерської юності:
— У 17 років за дорученням міськкому комсомолу я рік пропрацював піонервожатим у одній зі шкіл Лисичанська. У місті я напевно був єдиним чоловіком-піонервожатим. У перші ж дні роботи на обласному зльоті вожатих старші дівчата-колеги змовилися позбавити мене цноти й по черзі, обмотавшись простирадлами, ломилися до мене в номер, навіть намагалися проникнути через балкон... Я втік від них купатися в Донці, а вони для помсти насипали в ліжко канцелярських кнопок.
(«Сегодня»)
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
