Усі політичні сили України, власне, погоджуються, що грузинський сценарій навряд чи може мати повторення у нашій Вітчизні. Одні, радикально налаштованіші опозиціонери, може, й дещо шкодують з такого відкриття, інші, ті, сорочка яких ближча до тіла влади, тішаться. «Грузинська опозиція, на відміну від української в 2001 році, зуміла довести своє вміння досягти результату», — заздрить у розмові з кореспондентом УНІАН соціаліст Юрій Луценко. А депутата від «Нашої України» Володимира Філенка «надихає відставка Шеварднадзе», позаяк «тепер у Грузії з'являється шанс змінити політичну еліту, на це сподівається і Україна, бо в Україні при владі фактично залишається стара пострадянська номенклатура».
БЮТівець Олександр Турчинов застерігає, що «грузинські події будуть серйозним попередженням українській владі, якщо та спробує фальсифікувати вибори». Друга людина у блокові Тимошенко, він налаштований рішуче і різко: «Громадяни Грузії змусили рахуватися зі своєю волею. Якщо наші громадяни приймуть рішення, що прийшов час, не чекаючи виборів, то, я думаю, ми це підтримаємо». Атож, наші громадяни покинуть свої телевізори і смачні зимові закатки та й підуть на барикади, скептично думаємо ми у відповідь на революційний азарт пана Турчинова.
Голова Верховної Ради Володимир Литвин виключає можливість повторення у нас грузинського сценарію. Повідомивши журналістам на позавчорашній прес-конференції, що в.о. президента Грузії Ніно Бурджанадзе ініціює телефонну розмову з українським спікером, Литвин примирливо закликав вітчизняних політиків, дивлячись на грузинські події, «не займатися пошуком ворогів, а консолідувати зусилля навколо нагальних питань, які існують сьогодні в державі».