Валерій Асадчев: Уряд Лазаренка у порівнянні з урядом Януковича — приклад законослухняності, професійності і чесного виконання своїх обов'язків

      Поданий урядом до другого читання проект бюджету змусив лаятися усіх технічних працівників і помічників депутатів Верховної Ради: фінансові таблиці-додатки до документа надрукували таким дрібним шрифтом, що їх неможливо було читати. Для того, щоб роздивитися, які видатки пропонує Кабмін, Валерій Асадчев, заступник голови Комітету з питань бюджету, одягнув другі окуляри. Не допомогло. Тоді його референти спробували збільшити текст на комп'ютері, але сканер відмовився «зчитувати» аркуші з найменшими з усіх відомих комп'ютеру буквами. Виручив ксерокс. Завдяки ньому таблиці максимально — на 200 відсотків — збільшили. Так вдалося розібрати мільйонні числа, які дуже швидко кинули в піт більшість фахових економістів Ради. Виявилося, що Кабінет Міністрів запропонував зовсім новий бюджет, із зовсім іншими цифрами, ніж ті, які депутати підтримали в першому читанні. «Його навмисне надрукували дрібним шрифтом, з розрахунком, що документ ніхто не буде читати, — переконаний Валерій Михайлович. — Адже навіть збільшення шрифту на 200 відсотків не дає можливості вільно аналізувати бюджет». Він переконаний, що це було зроблено свідомо, щоб протягти злочинні схеми, які дозволять «відмити» бюджетні гроші на майбутню передвиборчу кампанію.

«Уряд самовільно «урізав» мінімальну зарплату на 32 гривні»

      — Валерію Михайловичу, завтра Верховна Рада має розглядати проект бюджету на 2004 рік у другому читанні, проте ви як один із керівників бюджетного комітету виступаєте за його повернення на доопрацювання в уряд. Це політична чи економічна позиція?

      — Відповідно до Бюджетного кодексу, Кабінет Міністрів мав узяти свій проект бюджету, прийнятий Верховною Радою в першому читанні, і доопрацювати його з урахуванням депутатських висновків і пропозицій. Тобто нічого іншого, свого, за законом, вносити уряд не міг. Однак поданий на друге читання бюджет не має нічого спільного з проектом, ухваленим Радою в першому читанні.

      Попередній варіант бюджету базувався на мінімальній зарплаті у 237 гривень. Жодної депутатської пропозиції знижувати її до 205 гривень у сесійній залі не звучало. Проте уряд замість того, щоб технічно доопрацювати наші висновки та пропозиції, фактично подав новий проект бюджету з новою мінімальною зарплатою, побудований на нових макропоказниках, з урахуванням нових соціальних стандартів, з новими пріоритетами і з величезною кількістю різноманітних тіньових видатків, програм, трансфертів.

      — Різниця проектів настільки суттєва, що ви вирішили переступити через своє правило «Прийняти поганий бюджет краще, ніж не прийняти ніякого бюджету»?

      — Я ніколи не думав, що в роботі над бюджетом можна так брутально переступити через усі юридичні норми й економічні закони. Якщо перший варіант передбачав, що валовий внутрішній продукт за консервативним сценарієм (тобто гіршим шляхом розвитку економіки) становитиме 274 мільярдів гривень, а за цільовим — 282 млрд., то на друге читання показник ВВП змінили до 283,4 мільярда, назвавши його «консервативним».

      При цьому, незважаючи на закладене в проекті зростання ВВП на 9,5 мільярда гривень, дохідна частина бюджету залишилася незмінною. Тобто, за логікою уряду, внутрішній продукт зросте, але в доходи нічого не потрапить. Такого не буває! Це економічний абсурд. У цьому проблема: сьогодні реально є гроші на реалізацію закону про мінімальну заробітну плату в розмірі 237 гривень, але урядовці постали перед дилемою віддати ці гроші народу чи забрати в нього і спрямувати на власні потреби, на вибори.

«Було введено «надзвичайний стан» існування більшості в бюджетному комітеті»

      — За ідеєю, всі ці питання можна було обговорити у вашому комітеті і з’ясувати проблемні моменти без особливого скандалу. Що відбулося минулого четверга, що «Наша Україна», представник якої очолює комітет, зібралася вивести народ на вулиці?

      — Уперше за всю історію бюджетного комітету не відбулася професійна розмова з урядом із приводу проекту бюджету. На засіданні, я б сказав, ввели «надзвичайний стан» існування більшості в бюджетному комітеті. За командою першого віце-прем’єра Миколи Азарова «більшовики» «шеренгами» зайшли в комітет і замість того, щоб обговорювати, щоб слухати аргументи урядовців, почали «протягувати» якусь свою постанову, яка мала змінити навіть той, щойно запропонований до другого читання, проект.

      Наші намагання пояснити, що бюджет — це не статут військового підрозділу, а фінансовий документ, який потрібно обговорювати, сприйняті не були. Вся команда, в тому числі Азаров, людина, яка займає дуже високу посаду, поводили себе просто зухвало. Урешті-решт, згідно з кодексом, ми погодилися, що нехай вони підтримують той варіант, який подав уряд.

      — Проте в «Окремій думці» з приводу рішення Комітету з питань бюджету від 20 листопада ви називаєте проект неконституційним...

      — Справді, ми, члени бюджетного комітету з опозиційних фракцій, оформили «Окрему думку» до цього проекту про те, що він порушує низку статей Бюджетного кодексу, Бюджетної резолюції, Послання Президента і навіть Конституції України. Бо в Конституції чітко записано про справедливий і неупереджений розподіл суспільного багатства через бюджет, а в проекті — багато суто тіньових схем, які ми вже охрестили як відвертий «хабар» депутатам за те, щоб вони проголосували за цей бюджет. Конституція спрямовує нас на те, що не можуть бути зменшені соціальні права громадян, а проект бюджету фактично скасовує мінімальну зарплату в розмірі 237 гривень.

      — На ваш погляд, чому представники Кабінету Міністрів і більшості проігнорували переговори з опозицією і керівництвом комітету?

      — Це важко коментувати. Тому що така влада в Україні. Вона не знає інших шляхів — шляхів порозуміння, діалогу.

«За рік Кабмін втратив більшість фахівців, що розумілися на бюджеті»

      — Ваш минулорічний діалог з урядом Януковича назвали зразком того, як можуть домовлятися в законодавчій та виконавчій владі, як може знаходити порозуміння більшість і опозиція. Що за рік змінилося?

      — Торік домовленостей узагалі не було, бо уряд щойно змінився. І так само, як зараз, у неправовий спосіб, команда Віктора Януковича відкликала бюджет, зухвало, з порушеннями всіх можливих процедур. Потім, як і в цьому році, депутатам запропонували, і вони пішли на заниження дохідної бази — проголосували за доходи у розмірі 50 мільярдів гривень, коли ми пропонували 54 мільярди. А Микола Азаров тоді відстоював узагалі 47 мільярдів.

      Потім, протягом року, уряд вніс зміни, і зараз бюджет—2003 — на рівні 53 мільярдів. Тепер Азаров скрізь кричить, що бюджет виконується і буде виконаний на 100 відсотків. Але ж то виконаний бюджет, про який говорили ми, а він пропонував на 6 мільярдів гривень менший...

      Єдине, в 2003-му змінювалися уряди. «Новоприбулі» займалися зміною кабінетів, тому контроль за бюджетним процесом більшою мірою був у комітеті. За рік із Кабміну повиганяли всіх спеціалістів, і зараз там немає з ким професійно розмовляти. Такої ситуації раніше не було. При Ігорi Мітюкові так точно, бо він — професіонал і завжди пояснював будь-яку цифру. Зараз відбувся відвертий силовий тиск на депутатів.

      — Вам не здається, що черговим «бюджетним скандалом» хочуть посилити протистояння між «донецькими» і «Нашою Україною», щоб їх остаточно розсварити і ослабити одночасно двох потенційних суперників на майбутніх президентських виборах?

       — Справа в тому, що в нас ніколи не було альянсу з «донецькими», тож не можна говорити, що нас хочуть посварити. Це не наш уряд, ми його не обирали, за нього не голосували, отже, й не несемо відповідальності за його дії, перебуваємо в опозиції до нього.

      Щодо бюджетного процесу, то завжди у Верховній Раді він був актом політичним, але в самому комітеті ніколи не було політики. Комітет завжди працював на фаховій основі: спільно з урядом вирішував проблеми, які існують, узгоджував показники, всі давали пояснення, чому так, а не інакше. До бюджету не було політичного підходу ні тоді, коли комітет очолювала Юлія Тимошенко, і за Олександра Турчинова, і за Петра Порошенка. Це перший випадок, коли нас поділили на дві частини: на «кнопки», які слід натискати за командою, відкидаючи абсолютно всі економічні обгрунтування, і решту.

      Схема цікава. У робочому режимі комітету депутатів більшості майже немає, але вони приходять усі, коли потрібно голосувати, і голосують, навіть не будучи в курсі справ. У такий спосіб вирішується доля головного фінансового документа країни.

«Гроші просто забрали у народу і поділили між округами «більшовиків»

      — Ви кажете, що 3 мільярди на введення мінімальної зарплати у 237 гривень є, Азаров — що їх немає. То де заховані ці гроші?

      — Якщо валовий внутрішній продукт збільшується на 9,5 млрд. гривень, то 27,6 відсотка з них у перерахунку потрапляє до дохідної частини бюджету. Це приблизно 2,6 мільярда гривень. Окрім того, у проекті занижено курс долара: його планують встановити на рівні 5,38—5,42 гривень за долар, а, виходячи із сьогоднішньої ситуації, курс 5,42 буде вже на кінець цього року. Тобто на наступний рік курс буде ще більшим. Також уряд на 0,7 відсотка збільшив показник інфляції, а зростання інфляції зумовлює зростання роздрібних цін. Таким чином у номіналі доходи бюджету збільшаться. Але уряд цього не показує.

      — У чому вигода занижувати бюджетні доходи?

      — Тоді можна доходи використати за власним бажанням.

      — Ви згадували тіньові схеми розподілу бюджету, називаючи їх «хабарами» для «більшовиків». Хіба можна через бюджет дати хабара?

      — У поданому на друге читання проекті раптово з'явилися мільйонні субвенції (трансферти, кошти, які передаються з бюджету одного рівня до бюджету іншого рівня. — Авт.), наприклад, на бюджет міста Ладижина, районні бюджети Гайсина, Теплика, Тростянця, Тульчина. Якщо подивитися на карту, то виявиться, що все це — один і той самий округ, одного депутата, члена партії «Регіони України» Ігоря Кальніченка. До речі, колишнього заступника Миколи Азарова. Чомусь інші райони Вінницької області не підпали під пільгове трансфертування, а цьому округу пощастило.

      — Ви хочете сказати, що це стало правилом розподілу державних коштів?

      — Так само гроші отримав один з округів Житомирської області, де переміг колишній начальник Головного контрольного управління Адміністрації Президента, нині позафракційний Валентин Савицький. Така сама картина з такими містами, як Золотоноша (округ № 196, де переміг «народовладець» Богдан Губський), Чугуїв (в/о № 177 координатора більшості Степана Гавриша), Шахтарськ (в/о № 60 екс-ендепіста, а тепер «регіонала» Володимира Зубанова), Амвросіїве (в/о № 63 аграрника Віктора Слаути), Стаханов (в/о 3 115 позафракціїного Віктора Тополова) тощо.

      Ці трансфертні програми не забезпечені жодною нормативно-правовою базою: ні постановою, ні рішеннями, тому не зрозуміло, чого саме ці райони повинні отримати кошти. Це — відверті хабарі, їх багато, бо вони існують у різноманітних формах.

      — ???

      — Наприклад, харків'яни отримали хабара оптом: їм виділили 115 мільйонів (!) гривень на святкування 350-річчя Харкова. Причому гроші чомусь передбачено і для міста Харкова, і для Харківської області.

      Я підняв постанову про святкування 10-річчя незалежності України. Тоді урочистості коштували лише 744 тисячі гривень. Як ви думаєте, чи погодяться бюджетники Харкова, щоб у них забрали 237 гривень мінімальної зарплати, давши натомість 205 гривень, але при цьому гроші забрали чиновники і відсвяткували 350-річчя міста?

      Комусь, зокрема автомобілістам, дали хабар через пільговий режим оподаткування. Так, Запорізький автомобілебудівний отримав пільги, а Луцький — ні.

      Хтось займається бензином — їм знизили нарахування податку. До цього кожна цифра бюджету мала своє пояснення, навіть коли пріоритет надавали конкретному напряму фінансування, а зараз просто забрали в народу гроші та розподілити їх між «більшістю».

      — Ваш прогноз: такий проект може бути проголосований, він, схоже, влаштує більшовиків?

      — Важко сказати. Взагалі важко прогнозувати, що відбуватиметься в країні: чи-то розгортатиметься азербайджанський сценарій, чи грузинський. В усякому разі нинішня влада у будь-який спосiб намагається утриматись при владі за рахунок змін до Конституції, за рахунок роздарованого бюджету, в інший спосіб, але всі ці намагання виходять за межі економіки.

      — Які наслідки позитивне голосування матиме для економіки, адже уряд пропонує прийняти бюджет одразу у другому читанні і в цілому?

      — З економічної точки зору бюджет буде незбалансований, а враховуючи, що 2004 рік — політичний, виконавчій владі буде не до того, щоб займатися бюджетом. Гроші будуть відверто красти і спрямовувати на виборчу кампанію. І для цього все робиться.

      — Як можна завадити цьому? Опозиційна частина бюджетного комітету планує якісь контрдії?

      — Блокувати плани уряду можна лише, знявши цей уряд. Сьогодні це стало стратегією державної політики: красти, відмивати, брутально порушувати закон і Конституцію. Це зведено в ранг державної політики і поміняти це можливо лише зміною самої влади. Кабмін Януковича взагалі слід вигнати, бо гіршого уряду ще не було. Уряд Лазаренка в порівнянні з урядом Януковича — приклад законослухняності, професійності і чесного виконання своїх обов'язків.

      — Тоді, може, пора опозиції ініціювати відставку цього Кабінету Міністрів?

      — Ініціювати відставку можна лише, коли пройде рік після схвалення урядової програми — це конституційна норма. Ми ж не можемо звинувачувати інших у недотриманні законів і в той же час самі їх порушувати. Як спливе рік, питання стане на порядок денний. Єдине, боюсь, що до того часу, до квітня-травня, вони стільки встигнуть понаробляти, що довго доведеться виправляти їхні помилки.

Довідка «УМ»

      Асадчев Валерій Михайлович. Народився 14 липня 1953 року в Києві. Має три вищі освіти: інженер-технолог (Київський політехнічний інститут, 1977), хоровий диригент (Київська консерваторія імені Чайковського, 1977) та юрист (Національний університет імені Шевченка, 1997). 15 років пропрацював інженером з космічної техніки на дослідному заводі Інституту електрозварювання імені Патона.

      Згодом, у 1991—1995 роках, стає депутатом, заступником голови Московської райради столиці, у 95—98-му — головою держадміністрації цього району. У 1998-му обраний народним депутатом України, член Комітету з питань бюджету. У 2002 році, перемігши на 220-му виборчому окрузі столиці як висуванець «Нашої України», повторно потрапляє до Верховної Ради, де стає заступником голови бюджетного комітету.

      Член Української народної партії. Одружений, виховує доньку-студентку.

Анекдот в тему:

      Заходить Микола Азаров у кабінет до Віктора Януковича з товстелезною пачкою паперу і кладе його на стіл: «Ось, приніс, бюджет на 2004 рік».

      — А що таке бюджет? — цікавиться Віктор Федорович.

      — Ну доходи, видатки...

      — Чиї доходи? Чиї видатки?

      — Як чиї?! Наші! Всієї нашої країни.

      — А! «Общак» приніс? Ну так би зразу і сказав.