Чотири години хмільного щастя

З шиком і без п'яних облич

      Більше тисячі літрів вина випили українці за чотири години просто неба серед білого дня у центрі Києва. І це не була якась акція з побиття рекордів. Таким чином кияни та гості столиці виявляли свій вишуканий смак справжнього винного гурмана, а водночас, можливо, і любов до халяви чи то ж антиросійську солідарність з грузинським народом, виноробну продукцію якого відмовилася пити Росія. Але те, що нібито бояться пити росіяни, з великим задоволенням і у великих кількостях у понеділок споживали наші громадяни.

      Як неодноразово писала «УМ», заборона на ввезення грузинського вина до Росії діє з кінця березня цього року нібито через невідповідну його якість. Грузини, які таким чином втратили найбільший ринок збуту, в свою чергу, розглядають цей крок як політичний і продовжують називати своє вино одним iз найкращих у світі, що, в принципі, підтверджують високі нагороди на багатьох міжнародних конкурсах.

      Але, як то кажуть, одними словами ситий не будеш, і щоб ще раз переконати світ, тобто нинішніх та майбутніх покупців грузинського вина i, відповідно, вкладників у бюджет Грузії, що кавказьке вино the best,  тамтешні винороби зараз витрачають чимало коштів на проведення дегустацій у багатьох країнах. Причому роблять це з шиком.

      Посольство Грузії, яке стало організатором фестивалю грузинського вина, для місця його проведення у Києві обрало одне з найелітніших місць — подвір'я арт-клубу «Арена» в центрі міста. І сам дегустаційний процес пройшов по-європейськи — напої розливали не в пластикові стакани, а  вишукані винні бокали, при цьому ніхто не перевіряв, чи хтось з випадкових дегустаторів не захоче кілька з них забрати з собою. Окрім того, офіціантки постійно розносили сирні закуски.

      Флаєрки, які роздавали кілька днів поспіль на Хрещатику дівчата в грузинських костюмах, повідомляли про безплатний вхід на дегустацію. Але чи то кияни такому щастю не повірили, чи то просто розпал робочого дня їм завадив, попри очікування, тисняви та надмірного ажіотажу в «Арені» не було. Вина всім вистачало, черг практично не було, як і п'яних облич (чи то охоронці проводили якийсь фейс-контроль при вході, за яким визначали потенційних п'яниць?).

«Віно — ето нє водка! Ето святоє!»

      З іншого боку, грузинським вином як таким не напиваються. Адже, по-перше, воно якісне, по-друге, не кріплене, а, по-третє, для грузинів вино — це не просто алкоголь, а ледь не лікувальний еліксир, виноспоживання продиктоване не просто бажанням захмеліти, а пов'язане з цілим  культом і традиціями. «Різниця між грузинами і українцями, що ми не п'ємо, аби напитися, ми п'ємо заради задоволення. Для нас головне у цьому процесі — це тост!  Можемо два дні й дві ночі просидіти за вином та розмовами і не втратити голову», — розповідає «УМ» 24 річний Вахтанг iз Тбілісі, який вчиться заочно в Києві. Його особиста доза, яку він може випити, — три літри вина за одне застілля. Але каже, що хотів би досягти рекордів свого батька, який зараз може здолати 7—8 літрів. Загалом Вахтанг, як справжній представник гордого кавказького народу, може годинами розповідати про те, що «грузінскій віно — самий лучший віно в мирє», що «єто не так, как для українцев водка, ето совсем другой вещь», і що «ето святоє», оскільки навіть у храмах на хрестах є зображення винограду. Вважаючи заборону експорту грузинських вин до Росії політичною акцією, Вахтанг при цьому, попри національну гордість, не збирається відмовлятися від споживання російського пива. «Ні, не відмовлюсь, бо це дурна політика. Це політика імперії: сила є, розуму не треба».

      Відповідаючи на «закид» про високу ціну грузинських вин, Вахтанг порадив знайти в Україні хорошого друга грузина і він привезе вам  безкоштовно скільки хочете вина: справжнього, домашнього.

      «В Україні я п'ю українське вино, а в Грузії — грузинське. Одна з причин — висока ціна грузинського вина, яке продається в Українi», — розповідає в свою чергу «УМ» Тамара, львів'янка грузинської національності і вокаліста гурту «Горгішелі».

      Грузинський хореограф, який вже багато років працює в Києві, Бахтіяр Агаяров п'є вино не часто, оскільки часто перебуває за кермом. Але якщо йому доводиться вживати оксамитові напої, то це лише грузинські. «Бо вони дуже хороші — клімат там дозволяє такі продукувати. Чи дорогі, це вже інше питання. Краще мало пити, але пити хороше вино», — каже «УМ» Бахтіяр. Він не вірить, що на рівні держави у Грузії продукується фальсифікат вина для експорту, а щодо окремих виноробів, які підмінюють якість, то «погані люди є всюди». Тому інакше як «шовіністичними настроями, які не роблять честі жодному народу», він дії Росії не називає.

Президента побачили, бокали побили

      Окрім, як посмакувати оксамитовими напоями та насолодитися грузинською музикою, до «Арени» грузинів та українців зібрало бажання подивитися «наживо» на президента Грузії Михаіла Саакашвілі, який одразу після прильоту на саміт ГУАМ, подався на фестиваль. Його чекали довго. Замість заанонсованої другої години, він прийшов майже о четвертій. Але за весь той час ніхто не нудьгував — перепробувати понад кілька десятків сортів вин — справа не з легких. Загалом своєю продукцією пригощали аж 13 виноробних компаній. Отак, сновигаючи між столами і стендами, відвідувачі спустошували склянку за склянкою, літр за літром і все це під прекрасні грузинські танці та пісні, які на всю гучність, що аж вуха боліли, лунали зі сцени. За першу годину дегустації офіціанти, які обслуговували стіл торгової марки «Два грузини», розлили 35 пляшок із ста заготовлених для акції. Одна з марок пропонувала навіть коньяк — за дві з половиною години спорожніли два ящики. На запитання, по скільки грамів організатори акції та представники компанії дозволили розливати напоїв, аби людей не споїти та й банкрутом не стати, офіціант повідомив, що є стандартна дегустаційна норма — 30-40 грамів для коньяку та 40-50 для вина.   

      Близько четвертої біля двох дегустаційних столів сталася невеличка «НП». На все подвір'я було чути, як там падають на землю десятки бокалів, і по яких спокійно топчуться журналісти. Ні в кого сумніву не викликала причина такої паніки — нарешті прийшов Саакашвілі. Замість очікуваного підняття на сцену для виступу, він почав проходитися між столами та куштувати вино. Таким чином десятки журналістів, серед них чимало відеооператорів та фотографів, штовхалися та ледь не вилазили один на одного аби зазняти дегустаційний процес президента. Журналісти, яким не вдалося пролізти в натовп, дивувалися, що такий ажіотаж не завжди викликає навіть Віктор Ющенко. Врешті, спробувавши вино однієї з найелітніших марок Teliani Valley, Саакашвілі відійшов на кілька метрів, аби дати інтерв'ю журналістам. І в цей момент описана та оспівана україно-грузинська дружба ледь не опинилася під загрозою сварки. Адже грузинські телевізійники виявилися значно нахабнішими, ніж українські, і повністю атакували Саакашвілі. І навіть після того, коли він дав коментарі своїм мас-медійникам і почав підходити до наших, аби повторити все спочатку, грузини знову перекрили доступ до президентського тіла. Українським журналістам залишалося лише обурливим криком просити грузинських колег поступитися, а один із телевізійників не витримав і пробурчав: «Не треба нам їхнього вина. Нам свого вистачає!».

      Після кількахвилинного коментування Саакашвлі  почав наближатися до виходу, так і не зійшовши на сцену, журналісти продовжували купкою йти за ним та перед ним, ледь не давлячи один одного. Так, врятувати одного телеоператора від затоптування вдалося грузинському послу в Україні, який відірвався від інтерв'ю з кореспондентом «УМ», аби підняти хлопця з телекамерою, якого хвиля викинула просто під ноги натовпу журналістів, що наближався і нікого, крім президента, довкола себе не бачив.

Секрет краси і здоров'я, або Для чого нам більше грузинського вина

      «Щодо збільшення поставок грузинського вина на український ринок, то такі переговори між урядами наших країн не відбуваються. Йдеться про рекламну кампанію. А уряд уже свою справу зробив, зокрема заклав хороший грунт», — коментує «УМ» грузинський посол Грігол Катамадзе. У свою чергу, президент торгово-економічної палати Грузії Джемал Інаішвілі розповів «УМ», що в грузинів є надії збільшити експорт вина до України на 50 відстотків. Зараз його експорт на рік становить 3 мільйони літрів. «Що сприятиме тому, що українці будуть більше вживати нашого вина?  Ну в українців дуже хороший смак, вони знають, яке вино вибирати і пити. Буде сприяти і те, що ми брати, ми друзі, у нас близькі політичні та економічні відносини, в Україні  люблять грузинів, у Грузії люблять українців», — аргументує президент палати, додаючи з посмішкою, що секрет краси грузинських жінок та сили і здоров'я чоловіків саме у споживанні грузинського вина. Мовляв, треба брати приклад. «Крім того, вино зближує людей, а не роз'єднує. За допомогою вина люди вирішують проблеми, а не створюють їх», — продовжує переконувати Джемал Інаішвілі.

      Загалом Грузія для експортування виробляє 60 мільйонів літрів, з них 45-50 відправляли в Росію. Проте грузини сподіваються з часом поновити свої поставки на російську територію. «Чому? Бо у нас хороше вино і росіяни без Грузії і без нашого  вина жити не зможуть», — оптимістично та впевнено додає президент палати.

      У свою чергу, голова Союзу грузинських виноробів Леван Коберідзе пояснює можливість відновлення репутації грузинських вин після російських заяв про масовий фальсифікат проведенням щоквартальних перевірок. Зокрема, у магазинах країн, де продається ця продукція, будуть закуповувати пляшки вина для дегустації і лабораторних досліджень. Якщо виявлятимуть, що під час виробництва вина застосували дешеві імпортні виноматеріали, таких підприємливих виноробів каратимуть через суди. При цьому Коберідзе каже, що українським виноробам не треба боятися конкуренції з боку грузинів, оскільки «грузинські вина вiд українських як за ціною, так і за споживацьким попитом відрізняються дуже сильно», тому навряд чи «вони конкуруватимуть».

Коментарі незалежних українських дегустаторів

Людмила АНТОНОВА,

пенсіонер-будівельник:

      — У грузинських винах більше сонця, ніж у наших. Вони терпкуваті, але легші для пиття. Українські вина важчі й кисліші. П'ю це вино не часто, ціна не дозволяє. Звісно, що заборона Росією грузинського вина — це політика, це як з нашим м'ясом, яке Росія теж відмовлялася купувати. Але я не думаю, що грузини роблять погане вино, бо це такий народ, який ніколи іншому народу нічого поганого не зробить.

Лариса БІЛЕЦЬКА,

художник прикладного мистецтва:

      — Грузія — то така прекрасна країна. Ці пісні, чистота цих гір, ці гірські потоки.. то все вилилося в тих вишуканих чистих винах. Вони правдиві, вирощені під чистим небом. Дивлюся на бокал із червоним вином  і не можу налюбуватися: воно так чудово грає, в ньому — ота казка про грузинську красу, їхніх людей із чистим серцем, про їхнє світле кохання.

Микола ПОДРЕЗАН,

режисер, соціальний робітник,  інженер, кавалер двох орденів «За заслуги»:

      — Я люблю ці вина вже багато і багато років. Мені здається, що червоні грузинські вина — одні з найкращих у світі. Їхня історія сама говорить за себе. І мені дуже соромно за наших російських братів, за цю велику державу, яка зі свободою маленької Грузії бореться такими анекдотичними методами. Зараз треба підтримати грузинів, а якщо будуть ображати вірменів, то і вірменів, і якщо, не дай Боже, образять росіян, треба підтримати їх. Щодо ціни вина, то, як кажуть американці, не буває дорогих речей, не вистачає просто грошей. На жаль, ми ще не достатньо заробляємо.