Гучних декларацій про гармонійний розвиток регіонів не виголошував в Україні за останні роки хіба що безнадійно лінивий політик. Але конкретний зміст цих декларацій кожен розуміє по-своєму. Зокрема, в регіональній кадровій політиці. На прикладі столичної області — Київщини — яскраво видно, наскільки непросто досягти ідеалів, проголошених «помаранчевими» силами після їхньої перемоги в 2004 році, і наскільки складно це буде робити далі.

Попри те, що рішення політради «Нашої України» про створення коаліції з БЮТ та Соцпартією, і тільки з ними, ніхто не скасовував, частина керівництва НСНУ продовжує лобіювати союз із Партією регіонів. Скажімо, перший номер списку «Нашої України» Юрій Єхануров минулого четверга в ефірі каналу «Інтер» заявив, що він виступає за так звану «широку коаліцію». Проти рішення власного блоку Юрій Іванович виступає нібито через те, що «помаранчево-синя» спілка дозволить отримати в парламенті не просту, а конституційну більшість, і така більшість дозволить провести будь-які реформи. Нехитрі арифметичні вправи показують, що для здобуття конституційної більшості (понад 300 депутатів) «наші», в разі прогнозованої відмови Блоку Тимошенко, мають об'єднатися і з «Регіонами», і з Соцпартією, та ще й із комуністами. Адже БЮТ провів до парламенту 129 депутатів, і якщо до керівної коаліції в купі з «тимошенківцями» не пристане ще принаймні одна фракція (хай навіть КПУ з її 21 мандатом), конституційної більшості не вийде.