Якщо вас затримали...

      Ще напередодні травневих свят у МВС хвацько повiдомили новину, що віднині працівники міліції будуть оголошувати затриманим їх права. Минуло декілька тижнів, але з'ясувати, чи насправді це так, «УМ» фактично не вдалося. Звісно, у самому міліцейському відомстві запевняли, що права зачитують, принаймні Департамент зв'язків із громадськістю робив рейд у сусідні зі столицею Бровари, де бійці «Беркута» зачитували права затриманим на відеокамеру оператора. А як бути, коли операторів із МВС поруч немає, тим паче в регіонах, більш віддалених від столиці?

      Неофіційно у МВС кажуть, що повної гарантії виконання наказу керівництва про зачитування прав у всіх відділках міліції i по всій країні немає. Утім як немає впевненості, що правоохоронці остаточно відмовилися й від фізичних засобів впливу на підозрюваних. Але ж кожен затриманий підписує папірець, на якому зазначається, що зі своїми правами він ознайомлений, i крапка. Втім перехожі, до яких звернулася «УМ» з питанням: чи знають вони про таку новинку від МВС, переважно відповідали заперечливо.

      Отже, у разі затримання особи за підозрою у скоєнні злочину, безпосередньо на місці затримання працівник міліції повинен їй повідомити: «Ви затримані за підозрою у вчиненні злочину... Згідно з Конституцією України та чинним законодавством, ви маєте право на захист. Ви є вільним у виборі захисника, маєте право на побачення з ним до першого допиту. Ви маєте право у будь-який час оскаржити у суді своє затримання; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання. Ви маєте право знати, у чому вас підозрюють, подавати докази, заявляти клопотання і відводи. Ви маєте право давати показання або відмовитися давати показання».

      Приблизно таким є текст повідомлення від міліціонера й у разі адміністративного затримання. А поки дехто з правоохоронців, ймовірно, ще вивчає цей текст затримання, наводимо декілька порад від Олеся Вахнія, який особисто на собі перевірив i затримання, i перебування у СІЗО та умови утримання «на зоні». Нещодавно невеличким накладом у тисячу екземплярів Олесь опублікував власну книжку «Від дзвоника до дзвоника, або Поради «закононеслухняним», витяги з якої пропонуємо вашій увазі:

      «Отже, вас затримали. Немає принципового значення, яким саме чином це ганебне дійство відбулося. Можливо, до вас підійшов міліціонер у формі, чемно відрекомендувався й пояснивши ваші права, запропонував «пройти». А можливо, телефонним дзвоником або повісткою вас викликали в райвідділ міліції до якогось слідчого і там після довгої чи короткої співбесіди попрохали (або й наказали) викласти з кишень усі речі, зняти пасок, годинник та шнурівки на додачу і зачинили в камері попереднього утримання. Не виключено, що вас зупинили на вулиці якісь типи в цивільному і, тицьнувши в лице якесь посвідчення, заштовхали в авто, хоча ймовірний варіант, що гурт міцно збитих парубків та дядечок під здивовані та перелякані погляди або навіть вигуки перехожих, нічого не пояснюючи, збив вас з ніг і, добряче накопавши ногами (супроводжуючи цю вкрай неприємну для вас процедуру відбірною лайкою, погрозами та вимогами лежати і не рухатись), скувавши вам руки кайданами та натягнувши на лице шапку (якщо не вашу, то завбачливо приготовану ними саме для вас), знову-таки або заштовхають, або навіть занесуть в авто і відвезуть до одного з відділів міліції або якої-небудь спорідненої служби (СБУ, податкова міліція тощо). Трапляється, що окремих громадян затримують у ту хвилину, коли вони чинять якусь протиправну дію (тобто затримали «на гарячому»), але трапляється й так, що, вживши непомірно велику кількість алкоголю (або що гірше — наркотиків), людина, докладаючи титанічних зусиль, все одно не може пригадати обставин, за яких вона потрапила в «залізні тиски». Але годі, оскільки всі форми затримання перерахувати важко — займе чимало часу, а в даному випадку й непотрібно. Від будь-якої з них ви не будете в захваті. Головне, що ви вже в їхніх руках...

      Не здивуюся, довідавшись, що особи, котрі вас затримали (цілком ймовірно, що до їхнього числа долучився ще хтось) весь цей час активно вас «обробляли». Як правило, б`ють боляче (але сліди побоїв відшукати на тілі складно, оскільки оперативники знаються на цій справі), цинічно глузуючи, з коментарями і запитаннями. Саме ці запитання й коментарі допоможуть вам дізнатися причину тієї халепи, в якій ви опинились, і якщо ви терплячий (тобто вмієте під час екзекуції відволікатись думками від жахливої дійсності, котра відбувається з вами не з власної волі, і думати про щось інше), то щиро раджу вам: користуйтесь даром вміння терпіти. Тим, хто боїться тортур і вважає за краще погодитись iз усім, чого від нього вимагають сказати або хочуть почути, поспішаю повідомити, що зазнавати цю наругу довгий час ви не будете, оскільки карати за якесь правопорушення не входить до компетенції оперативників, а тим садистам, котрі серед них нерідко трапляються, вистачає і без вас на кому «відвести душу». Отже, через деякий час ви, зрештою, опиняєтесь у кабінеті перед якоюсь особою або групою осіб.

      Поради. 1) Якщо вже вас затримали і погіршили кровообіг в тілі кайданами або обманним шляхом затягли до відділу міліції, влаштовувати бешкети (після яких кабінет, у котрому ви опинились, почне нагадувати баштан, на якому носороги у волейбол грали), або досить голосно протестувати, надриваючи собі горло, не варто. Прихильників американських фільмів та західної демократії мушу засмутити. «Право на один дзвоник» ні Конституція, ні Карний, ні Кримінально-процесуальний кодекси вам не гарантують.

      2) Згідно зі ст. 63 Конституції України, ви не зобов'язані давати свідчення, котрі обтяжують вас або ваших рідних. Щиро раджу і навіть наполягаю: не «пашталакайте» нічого, оскільки ви, самі того не підозрюючи, супроти власної волі вже даєте свідчення. Перебуваючи в шоковому стані або з причини різкого нервового перевантаження та відсутності змоги і часу зважити та обміркувати своє незаздрісне становище, чимало кому починає здаватися, що це все жахлива помилка, тимчасове непорозуміння, і тому варто лише щось пояснити, і все стане зрозумілим. Може видатись, що справа не така вже й безнадійна, варто лише розставити крапки над «і», і з вас знімуть кайдани, вибачаться, і відпустять на всі чотири сторони. Ви навіть iз радістю поставите підпис під тим, що записали з ваших слів, але я категорично раджу ухилитись від інтерв'ю та автографу. Це все буде використано проти вас. Згідно з чинним законодавством, ви маєте право на захисника та на попередню розмову з ним до першого допиту. (ст. 142 КПК України). Тож терпляче зносьте побої, образи та погрози і добре запам'ятовуйте тих, хто це чинить. Але борони Боже, висловити свої претензії до вашого співбесідника чи групи співбесідників в образливій для них формі, оскільки:

      3) Згідно зі ст. 345 Карного кодексу, за образу честі й гідності працівника правоохоронних органів, а тим більше за погрозу вбивством чи просто нанесення йому якихось ушкоджень під час виконання ним службових обов'язків, людина, з вуст якої це пролунало, притягується до кримінальної відповідальності. Особисто мені дію цієї вкрай несправедливої статті довелося відчути на собі, тому прошу зрозуміти й повірити: оперативники або слідчий завжди, навіть якщо це відбулось один-на-один у щільно зачиненому кабінеті, знайдуть свідків, котрі бачили і чули ваші зухвалі погрози та образи, але не бачили й не чули, як ті дії чинились стосовно вас».