Фінал без бенефісу

      Мабуть, було б завеликою розкішшю, якби в рік чемпіонату світу фінальний матч головного клубного турніру Європи перевершив «мундіаль» за красою і якістю виконання. І тому, мабуть, оцінюючи підсумки клубного сезону-2005/06, варто зробити знижку на те, що значна частина виконавців вирішального спектаклю тримали на прицілі першість світу, яка розпочнеться на полях сусідньої Німеччини вже за три тижні. Тобто якщо не сили, то емоції витрачалися не на сто відсотків. Скажімо, фінал Суперліги не став бенефісом Роналдіньйо. Бразильський розумник, без сумніву, буде однією з найпомітніших постатей на ЧС-2006, він відпрацював понад всіляку похвалу в попередніх матчах за «Барселону», а позавчора каталонці «зробили» свою перемогу і без феєричної гри Зубанчика-2 на авансцені.

      Узагалі, якщо вживати театральну термінологію, то глядацька аудиторія більше симпатизувала «акторові другого плану» — «Арсеналу». Команда з багатьма молодими виконавцями, можна сказати — скороспілками, яких Арсен Венгер зробив справжніми зірками і злагодженим механізмом у дуже стислі терміни, уже на 18-й хвилині матчу залишилася в чисельній меншості. Сталося це внаслідок «фолу останньої надії», на який пішов досвідчений голкіпер Єнс Леманн, аби зупинити прохід Самуеля Ето'О. До речі, і в цьому епізоді, і в деяких інших моментах трактування правил норвезьким арбітром Тер'є Хауге (тим самим, який не без нарікань обслуговував фінал Кубка України-2005) викликало претензії зацікавлених сторін, передусім — лондонської. А з середини першого тайму «каноніри» змушені були прибрати з поля Піреса, поставити у ворота ненадійного дублера Альмунію і зламати весь тактичний план на гру.

      При тому, що англійська команда передбачувано відтягнулася назад, а каталонська не була надто успішною в конструктивних діях при переході з середини поля до нападу, дієвою зброєю «Арсеналу» могли стати контратаки. І вони пішли одна за одною, причому були значно гострішими, ніж атаки підопічних Франка Райкарда. В одній із них прохід захисника Ебуе іспанці зупинили без порушення правил, але Хауге побачив в артистичному падінні африканця фол оборонців. Штрафний удар майстерно виконав Тьєрі Анрі, і Сол Кемпбелл у суто англійському стилі, головою, неначе рукою, поклав м'яч у кут воріт Віктора Вальдеса.

      У другому таймі «Арсенал» спочатку був значно ближчим до того, щоб подвоїти рахунок, аніж «Барса», — до відновлення рівноваги. Але змарнував слушну нагоду Юнгберг, потім, вийшовши після суперпасу білоруса Глеба фактично сам на сам, влучив у воротаря Анрі... Сили «канонірів» були не безмежними, а бажання «гранатово-синіх» відігратися — великим. Молодий наставник каталонців вгадав із замінами, і саме ветеран Ларссон, який уже прийняв рішення про перехід із «Барселони», став автором двох дотепних гольових передач. А переможний гол поміж ніг Мануаля Альмунії забив Жуліано Беллетті — 2:1.

      У підсумку, «Арсенал» змушений був відмовитися від претензій на свій перший єврокубок. А «Барса» виграла Лігу чемпіонів вдруге (перший раз був у 1992 році).

      ...Низенький Людовік Жюлі посадив на плечі малого сина та так і вийшов отримувати медаль переможця. Співвітчизник Тьєрі Анрі, вищий за всю цю конструкцію, щось довго пояснював малому Жюлі чоло до чола, поки старший дихав партнерові по збірній Франції в груди. Уже восени вони можуть стати партнерами по «Барселоні» — тут чекають на прихід Анрі...

ТАБЛО

Ліга чемпіонів. Фінал

Париж. «Стад де Франс»

«Барселона» (Іспанія) —

«Арсенал» (Англія) — 2:1

      Суддя: Тер'є Хауге (Норвегія)

      «Барселона»: Віктор Вальдес, Олегер (Беллетті, 72), Маркес, Пуйоль, ван Бронкхорст, Деку, Едмілсон (Іньєста 46), ван Боммель (Ларссон, 59), Жюлі, Ето'О, Роналдіньйо

      «Арсенал»: Леманн, Ебуе, Туре, Кемпбелл, Коул, Пірес (Альмунія, 21), Жильберто Сильва, Юнгберг, Фабрегас (Фламіні, 74), Глеб (Рейєс, 83), Анрі

      Гол: Ето'О, 76, Белетті,80 — Кемпбел, 37

      Попередження: Олегер, 69; Ларссон, 90+3 — Ебуе, 22; Анрі, 51

      Вилучення: Леманн, 18 («А»)