«Лускунчик-2004» та Ірванець-2006

       Трохи більше року тому один із найвідоміших українських літераторів, буба-біст Олександр Ірванець прийшов до «України молодої» зі своєю новою п'єсою «Лускунчик-2004» (історія нехитрого кохання «помаранчевої» дівчини з Луцька i спецназівця з Сімферополя). І ми першими надрукували цю річ на шпальтах «УМ». Численні дзвінки читачів були свідченням того, що драматичний поступ Ірванця залишається помітним явищем у сучасній літературі.

      А вже зараз маємо приємність поговорити про цю річ, тепер уже у театральному контексті: на прем'єру «Лускунчика-2004» запрошує Молодий театр. Режисер вистави — Андрій Сенчук, художник — Лариса Чернова. Вистава є дебютом випускника режисерського курсу Михайла Рєзниковича, що додає пікантності цьому факту (свідки та учасники Помаранчевої революції, звісно, пам'ятають про тогочасну «бiло-синю» позицію худрука Російської драми, а надто — про подальший конфлікт Михайла Юрієвича з новою владою). У виставі грають молоді актори Молодого театру Олексій Нагрудний, Станіслав Дуднік, Анна Васильєва та інші. У програмці спектаклю значиться, що це — музична фантазія з елементами сатири, мелодрами та бойовика. Ось так, не більше й не менше. Як там буде з елементами бойовика — побачимо на прем'єрі, а музики, причому живої, у «Лускунчику-2004» обіцяно багато. Постарався Дмитро Тубольцев.

      Сам автор на прем'єрі з'явиться у класичному стилі «з корабля на бал». Річ у тім, що зараз Олександр Ірванець перебуває у США, до Києва прилітає у п'ятницю вдень і того ж вечора планує дивитися «Лускунчика». «УМ» «дістала» Ірванця аж на зворотній частині планети і поставила йому кілька запитань з приводу.

      — Олександре, автори п'єс, якщо є така змога, люблять втручатися у репетиційний процес. Ти прагнув тримати руку на пульсі чи відразу розписався у своїй абсолютній довірі режисерові?

      — Знаєш, стежити за репетиційним процесом я не мав жодної змоги, оскільки від вересня 2005 року перебуваю за океаном. Сам режисер Андрій Сенчук присилав пару емейлів, але не від нього, а з інтернету я довідався, що Президент виділив грант на постановку моєї п'єси.

      — Чи не боїшся, що ідея «Лускунчика-2004» загубиться серед творчих конструкцій режисера? Буває ж, що від п'єси на сцені залишається дуже мало. А тут — режисер-дебютант, якому треба гучно заявити про себе...

      — Театр — мистецтво колективне. І те, що ми всі побачимо 19 травня на сцені, буде продуктом праці акторів, за якими стоїть режисер, а вже з-за його плеча визирає майже непомітно і драматург. Хоча, я не думаю, щоб ідея п'єси могла «загубитися». Я писав п'єсу не про революцію, а про кохання в лаштунках революції. А кохання — тема вічна.

      — Якщо я не помиляюся, це не перший твій проект із Молодим театром?

      — Справді, з Молодим теаром вже маю досвід спільної роботи. Там ішов «День свободи, день кохання» в моєму перекладі. Зараз Станіслав Мойсеєв (худрук Молодого — Л. О.) зацікавився моїм перекладом п'єси польського драматурга Януша Гловацького «Четверта сестра», тепер ось «Лускунчик»... До речі, перший вечір групи «Бу-Ба-Бу» також відбувся саме в Молодому театрі.