Ганна Чміль: Моє призначення — це політичне рішення

      У понедiлок міністр культури і туризму Ігор Ліховий офіційно представив голову недавно створеної Державної служби кінематографії Ганну Чміль.

      Із 9 грудня 1995 року по 21 серпня 2001 року  Ганна Павлівна була заступником міністра культури і мистецтв України, а з 21 серпня 2001-го по 1 серпня 2003-го — заступником державного секретаря Міністерства культури і мистецтв. Її звільнення в 2003-му на прохання деяких трудящих викликало справжню бурю в кінематографічному середовищі, відстоювати «хорошого чиновника» приїздила з Одеси навіть байдужа до владних розборок Кіра Муратова.

      Учора, фактично в перший робочий день,  Ганна Павлівна дала перше інтерв'ю «УМ».

      — Ганно Павлівно, з чого ви будете починати свою діяльність на посаді голови держслужби з кіно?

      — На сьогоднішній день ту ситуацію, яка є  в кінематографі,  можна охарактеризувати як  трагічну, але в той же час і як обнадійливу. Надії пов'язані з залученням у кінематограф  позабюджетних коштів, адже з 1 січня 2006 року  введені в дію зміни до закону про кінематографію — тепер  10% від прибутку бізнесу, вкладені в кінематографію,  звільняються від податків.

      Ситуація з державним майном, із технічним переоснащенням кіностудій, доступом кіно до глядача — поки що трагічна. Я сьогодні бачу найбільше завдання для себе —  створити через відеопроектори систему доступу до нашого кіно на селі, в районному центрі як альтернативу генделикам, які є єдиною розвагою в провінції.  Я вважаю, що це найбільша біда для соціуму. Якщо ми не надамо конкурентну послугу, в тому числі й кінопоказ,  тоді нам нічого буде говорити про серйозні зміни, які народ пов'язував із Помаранчевою революцією.

      — Справа, безумовно,  державна, але де взяти гроші?

      — Є два варіанти вирішення цієї проблеми. Перший закладено у програмі культурного обслуговування населення. І я думаю, що  10 000 грн. на відеопроектор із підсилювачами  — це не так багато, щоб на першому етапі вийти на районні кінотеатри.  По-друге, у програмі загальносоціальних стандартів є таке поняття, як безоплатна послуга в галузі культури, яка надається незахищеним верствам населення. На сьогоднішній день це діти й пенсіонери, особливо в сільській місцевості. Ці цифри iз надання безоплатних культурних послуг  мають бути закладені  в центральний бюджет, але буде це не раніше 2007 року. Ми вже певний час працюємо над розробкою цієї норми,  вона   введена в закон про державну культурну політику, а втілення її передбачено вже з 2006 року, проте, на жаль,  зміни в уряді, Міністерстві культури не сприяють їх пришвидшенню.

      Великою проблемою також  є збільшення кількості  фільмів. Навіть цього року з запланованих 50 мільйонів на кінематограф поступило всього 1,5 мільйона, а вже середина травня.  Тобто  треба змінювати систему фінансування кіновиробництва. І, безумовно, я за те, щоб Верховна Рада прийняла закон про 5-вiдсотковий збір на підтримку вітчизняного кіно.

      — Але продюсери хвалилися, що вони пролобіювали неприйняття цього закону ВР.

      — Вони пролобіювали і лобіюють сьогодні дуже жорстко,  дуже нахабно і впевнено відміну постанови Кабміну про дублювання фільмів українською мовою. Я в принципі дуже нормально ставлюся до того, що люди захищають свої інтереси. Але я поважаю і  право держави регулювати ці речі, і примушувати людей виконувати закон. До цього питання треба підходити без істерії, поступово запроваджувати постанову, а ті фільми, які виробляються в Україні, принаймні там, де є державна частка фінансування, мають бути українською мовою

      — Який буде штат Держслужби кіно?

      — Штат, передбачений на сьогоднішній день штатним розкладом — це 16 людей, які є в управлінні. Зараз я буду витрачати масу зусиль, енергії, щоб все-таки довести і обгрунтувати ефективність хоча б 30 працівників.  Але в першу чергу йтиметься не про те,  відповідають ті чи інші люди посаді чи ні, а про визначення стратегії діяльності цього органу  і чіткі тактичні завдання. Я бачу завдання номер 1 — створювати умови для того, щоб було вигідно  і цікаво виробляти фільми, і щоб цих фільмів було дуже багато. І на цьому шляху важливе завдання — утвердження контрактної системи по найму знімальної групи, це дасть нормальні зарплати кінематографістам.

      — Ганно Павлівно, головним аргументом ваших опонентів, які не хотіли вашого призначення на цю посаду, був ваш пенсійний вік (Г. Чмiль народилася 20.10.50р.) . Це, мовляв, суперечить закону про держслужбу.

      — Насправді я б хотіла, щоб це питання винесли на широке публічне обговорення. Бо у вересні 2005 року прийнятий закон про рівні права чоловіків і жінок, але головне  управління  державної служби не внесло ніяких змін, пов'язаних з тим, щоб урівняти в правах  доступу до професії, до державної служби чоловіків і жінок. І на сьогоднішній день це обмеження таке: жінка виходить на пенсію в 55 років, чоловік у 60 років. Я не знаю, чи дала державна служба  згоду на моє затвердження, чи не дала, але принаймні я як громадянка, як жінка своє право рівного доступу до професії, до державної посади буду відстоювати за законом. Якщо чоловікам  дозволяють бути на державній службі до 60 років, то таке саме право має бути і в жінок. Рівність у тому, щоб копати колодязі, класти асфальт є і в чоловіків, і в жінок,  а в іншому нерівність. У сучасному цивілізованому  суспільстві це виглядає смішно.  За великим рахунком, це дикість, варварство. Але наскільки я розумію, по моїй кандидатурі було прийняте політичне рішення.