CНД — це така неясна річ, організація не організація — інструмент не інструмент, що існує винятково в підсвідомості величезної маси людей. Більшість українців щиро вважає, що центр СНД — у Москві, можливо, навіть на Красній площі (хоча де-юре — в Мінську, там засідає виконком), і ще більше українців не знають, скільки держава платить за 14-річне перебування в СНД. Що реально робить СНД, окрім як раз чи двічі на рік збирає президентів, у чому матеріалізується її діяльність? Цього не знає ніхто. СНД лишається архетипним спадком СРСР, і обговорювати її можна хіба що на «фрейдівській кушетці» психоаналітика. Парадоксально: ця нереальність є політичною реалією. Будь-який натяк на те, що одна з країн-учасниць фантомної змови хоче вийти з СНД, тобто з цього «світу тіней», викликає серйозні політичні баталії.