Від Президента до немовляти

      Безперечно найкраще українське дитяче видавництво, на книгах якого вже виросли цiлi покоління українських дітлахів і заразом їхніх батьків, усьоме презентувало оригінали ілюстрацій до своїх книг. «Той, хто придумав і створив «А-БА-БУ...» — Іван Малкович говорить, що «малятам від 2 до 102 треба презентувати не тільки що читати, а й що розглядати». Його доповнює Андрій Курков: «Насправді обличчя дитячої книжки — це ілюстрації. Тут письменник відіграє не таку важливу роль, тому що навіть гарний текст можна вбити поганим малюнком до нього, так, що ніхто не згадає про це видання». Пiдтримує Куркова Олег Скрипка, який «на кожну нову книгу цього видавництва чекає з нетерпінням». І музикант, і письменник на виставку приходять із дітьми. Габріелла-Таїсія та Тео Куркови своєю улюбленою книгою називають «Снігову королеву» і з задоволенням розглядають картини-ілюстрації. «От ми з Тео читаємо, — говорить Курков, — але він не любить поки що сам, а тільки слухає мене. А Габріелла читає багато...»

      — Так, зараз я читаю «Мій тато та зелений алігатор», яку надрукувало «Видавництво Старого Лева».

      Доньці президента «Форуму видавців» Олександри Коваль Соні уже 17 років, вона теж виросла на книгах «А-БА-БИ». «УМ»: «Іван Малкович наголошує, що книги його видавництва читають люди різних поколінь. Ви читаєте?» Олександра Коваль: «Я зараз саме готую невеличке есе в рубрику «три книги, які я читаю». Одна з тих книжок — «Улюблені вірші» «А-БА-БИ...». З нею пов'язані дуже особисті переживання: коли моя донька була маленькою, вона вимагала читати їй цю книгу, і я врешті навіть засинала, книжка падала на груди, а вона: «Мама, се!». Тому я вважаю, що ця книга — найулюбленіша для всіх українських дітей та їхніх батьків. Крім того, «А-БА-БА...» — улюблене видавництво «Форуму видавців». Іван — людина, яку неможливо не любити, так само, як і все, що він робить. Це зібрання малюнків уже заслуговує окремої галереї. Звичайно, я бачила ці ілюстрації у книгах видавництва, але тут всі малюнки таких різних художників зібрані разом в одному приміщенні. І кожен із них є не просто ілюстрацією, а окремим твором мистецтва. Якщо порівняти ці ілюстрації з тим, що пропонують дешеві, особливо російські, видавництва, то я не бачила досі жодного малюнка, який би дорівнявся до рівня цих».

      Права на книги «А-БА-БИ...» придбали видавництва з 17 країн світу — від США до Південної Кореї. На одному зі стендів лежать примірники «Снігової королеви», які видані різними мовами. Мало хто знає, що автор без перебільшення геніальних ілюстрацій казки Андерсена Владислав Єрко тривалий час був безробітним: «З «А-БА-БОЮ...» працюю з 98-го. Пригадую, перед тим кілька років я ходив по Києву зі своїми ілюстраціями до дитячих казок, зокрема до «Снігової королеви» та «Казок туманного Альбіону»: страшенно хотілося зробити хорошу дитячу книжку, але нікому вона не була потрібною. Говорили мені приблизно одне і те ж — їх переважно купують мамаші, вони, перепрошую, дури, і звертають, зазвичай, увагу тільки на героїв Уолта Діснея... А коли в мене вже поступово починалася депресія, я зустрів знайому художницю, яка саме в «А-БА-БІ...» працювала... І Малкович сказав: «Роби». Ілюстрації книг Паоло Коельо, які створив Єрко, найкращими з усіх визнав і сам письменник. Зараз же художник працює над «Маленьким принцом», частину iлюстрацiй до якого («Планета шанолюбця», «... географа» тощо) можна переглянути на виставці. Довгоочікуваний вихід книги запланований наступного року.

      «А пригляньтесь до цієї Жені, у неї таланту — повні жмені!» — римує Малкович про неперевершену художницю Євгенію Гапчинську, яку два роки тому запросив до співпраці (працювала над «Ліза та її сни», «Чарлі і шоколадна фабрика»). «Мені дуже сподобалося ілюструвати книгу «Чарлі і шоколадна фабрика», — розповідає вона «УМ», — з'явилося дуже чарівне враження. Прочитавши казку, я розплакалася — це була історія про мене. А моя донька Настя, якій зараз уже 13 років, прочитала всі книжки видавництва. Їй дуже подобався момент у книжці «Ліза і її сни», коли ангели говорять: «О, аз тли одлазу» (аж три одразу) — повторювала його весь час».

      Як створюються шедеври, «Українi молодiй» розповідає ще один чудовий художник, давній колега Малковича Кость Лавро, який працював над першою книгою видавництва, а також «Ніччю перед Різдвом», «Паном Коцьким» та багатьма іншими. «Хочеться зробити щось таке не подібне на попереднє, що вже було створено. Звичайно, певну літературу переглядаю. Але загалом над малюнками я не надто довго думаю: перший ескіз і все. Якщо якомусь котику треба скривити мордочку, то я отак собі сам скривлюю, наче переживаю, коли з'являється відчуття «скривленої мордочки», переношу його на папір».

      На думку Лавра, майбутнє за такими виданнями, до яких докладена праця, а не просто куплене авторське право.

      Своїм улюбленим видавництвом називає «А-БА-БУ...» і присутня на відкритті голова наглядової ради «Фонду 3000» Катерина Ющенко з дітьми. Вона говорить, що для благодійних акцій фонд завжди купує книги видавництва: «Скажу вам також по секрету, коли їду за кордон, завжди беру ваші книги з собою. Але ж тепер можна їх купити і в Лондоні, і в Парижі».

      Самому Івану Малковичу, який «прагне новацій і запросив усіх на виставку ілюстрацій», в день свого ювілею, слухаючи ці відгуки, так і хочеться почепити на груди якогось ордена. Щоправда він до такого роду нагород ставиться скептично — почепив тільки одну, дуже маленьку, але дуже почесну: «Це особлива медаль — міжнародний орден усмішки, який свого часу отримали Папа Римський, Астрід Ліндгрен, Стівен Спілберг, Сергій Образцов та інші. Центр «присудження» знаходиться у Варшаві, а на саму премію кандидатури пропонують діти...