«Щось ви, шановна, занадто вже зашифрувалися...»
У ніч із суботи на неділю — на два дні пізніше Стрітення, але з його нагоди, — в столичній мерії відбувся благодійний бал-маскарад. Із «цирком», що регулярно відбувається у Київраді (в сесійні дні), свято під назвою «Карнавалія» не пов'язувалося фактично ніяк. Долучилася хіба що прес-служба КМДА, а так — не було ані мера Леоніда Черновецького, ані його заступників, ані інших чиновників. Ба, не завітали також і урядовці й депутати. А дарма. По-перше, акція була благодійною. По-друге, такі дійства в Україні відбуваються не часто.
За задумом організаторів, «Карнавалія» мала б показати «включення українських народних забав у європейський культурний контекст». Член оргкомітету Олег Хавич (ідеолог світських балів у Чернівцях) пояснив у коментарі «УМ»: «Саме в ці дні у багатьох християнських країнах проводяться карнавали, тож і ця «Карнавалія» — на часі. Акція символічна. Вона недарма приурочена до Стрітення — йдеться про своєрідну зустріч української і західної карнавальних культур».
Безпосередніми «виконавцями» балу став фонд «Відродження», а також подружжя Тетяна і Юрій Логушi — керівники благодійного фонду «Мистецька скарбниця» й компанії «Крафт фудз Україна». Як вони й обіцяли напередодні, українські народні костюмовані дійства поєдналися з елементами віденського балу, венеціанського і бразильського карнавалів.
...Ще задовго до офіційного початку вечірки при вході до мерії юрмилися студенти, перевдягнуті у гуцулів та всіляких донн, дожів і пажів. Червона килимова доріжка на сходах, що ведуть до другого поверху, справляла б враження наближеності до Канна абощо, якби не той факт, що простелили її енну кількість років тому й відтоді затоптали до бурого відтінку. Тут же продавалися маски — начебто одна з умов дрес-коду. Були як дешеві, так і вельми дорогі, авторської роботи. Останні — вартістю від 200 до 500 гривень — розходилися також вельми жваво. По боках сходів на своїх п'єдесталах завмерли «живі пам'ятники» із «бронзовим» одягом і такими ж обличчями. Між гостей старанно намотували кола актори «театру на ходулях», одягнуті у вигадливі венеціанські костюми. Довершували картину очікування свята жіночки в гардеробі, які вперто не хотіли приймати пальта й шуби журналістів, — мовляв, вішалок у нас 250, а «дорогих», «платних» гостей має бути 400. Забігаючи наперед, скажемо, що наприкінці вони змушені були вибачатися: «Якби ж то ми знали, що «платних» гостей прийде навіть менше, аніж гачків...»
Акція хоча й зібрала повний зал народу, але навіть недосвідченим оком було видно, що значну частину тусовки складають професійні «шаровики-фуршетники», включно з вічним Утюгом, декласованим екс-лідером руху футбольних фанатів. Утім вистачало і людей, які намагалися дотримуватись умов запрошення й мали на собі маскарадне вбрання або ж вечірні сукні й смокінги, доповнені масками. На дегустацію грузинських вин більше ломилися, звісно, «шаровики».
Квитки на бал, до речі, коштували 100—150 доларів. Пізніше з'ясується, що серед гостей є купа оригіналів, які, заплативши навіть таку кругленьку суму, наплювали на всі дрес-коди, прийшли у джинсах-светрах і затято розпивали горілку «Немірофф Лекс» під час вступу у виконанні симфонічного оркестру «Київ-класик» під керівництвом диригента Національної опери Германа Макаренка. З іншого боку, перепустки на «Карнавалію» (читай — унікальну можливість випити й закусити в Колонній залі мерії) можна було придбати вільно, тож і аудиторія була зовсім не такою гламурною, як на світських вечірках у нічних клубах.
Ваги тусовці додавали бізнесмени, банкіри й закордонні дипломати. Зокрема, посол Бразилії Ренато Маркес, який після виступів «Піккардійської терції», українських етнічних, венеціанських та віденських номерів із нетерпінням чекав бразильської частини свята. Милувала око й парочка індійських диппрацівників: вона — в сарі, він — в українській вишиванці. Шотландський бізнесмен був у колоритній спідниці-кілті.
...Ніну Матвієнко можна було впізнати по щирості й простодушності — народна співачка скаржилася, що блискітки з машкари сипляться в очі. Дизайнерку Діану Дорожкіну — по вишуканій бірюзовій сукні власного пошиву і, звісно ж, фірмовому корсету. Акторку Ольгу Сумську — по дорослій дочці (хоча масок на них не було). Світлану Лободу — по вже не оригінальному індійському сарі (очевидно, купленому на відпочинку в Гоа) й армійських черевиках. Парочку забутих «Гринджолів» — по вічній тенісці навипуск і «фірмовому» пузцю Романа Калина. Важко було помилитися і в літераторах Дяченку, Кокотюсі, Стусі й Покальчукові (останній був у масці кота). А ось одна зі співачок другого ешелону так «замаскувалася», що публіка її зрештою і не розпізнала. Хоча декольте і пишний бюст оцінила.
«Я сам як маска», — вихвалявся оперний співак Володимир Гришко у яскраво-червоному фраку, відповідаючи на питання, де його маска. Натомість дрес-коду дотримувався екс-міністр охорони здоров'я Микола Поліщук.
Без машкари, зате зі звичною хусткою навколо голови, була актриса Раїса Недашківська. Причина поважна — якраз день народження, тож — щоб упізнавали.
Єдина представниця депутатського корпусу — Руслана — бідкалася, що тільки-но з літака, прилетіла з Америки, а спеціальний костюм не одягла ще й через те, що нам бажано розвивати власні національні традиції, а не якісь чужі карнавали. Не захотів щось чіпляти на обличчя й Григорій Чапкіс, який разом із дружиною ретирувався рано — не сподобалася танцювальна частина.
Еклектика вечора справді була до вподоби не всім. Поєднання хору Леопольда Ященка, віденського вальсу й блискучого венеціанського середньовіччя — коктейль на любителя. Але основна маса народу не особливо тим переймалася й віддавалася застіллю з варениками й салатами під акомпанемент концертних номерів.
Благодійний аукціон припав на самий розпал балу. Деякі лоти особливого ажіотажу не викликали (як-то м'яч із підписами футболістів збірної України, блакитна концертна сукня від Ані Лорак). Боксерські рукавички з автографами братів Кличків продали за 700 доларів. А ось тамтам від Руслани аудиторію зацікавив — барабан до «диких танців» пішов із молотка за 1700 «зелених». За картину Владислава Єрка — перемальовану обкладинку до відомої книжки «Снігова королева» — виручили 900 «у. о.». Загалом зібралося близько 5 тисяч аукціонних доларів. Ці кошти обіцяно віддати на поповнення фондів українських бібліотек — журналістам навіть пообіцяли прес-тур, аби перевірили поповнення книгозбірень.
«А мені грошима допоможуть?» — пожартував один сучасний український письменник, трохи напiдпитку. За його ж словами, вечір вдався, хоча смак у цього міксу із «понтів і п'янки» вийшов вельми своєрідним.
Закінчилася гулянка після третьої години ночі.
Вихованка знаменитої дніпропетровської дитячо-юнацької спортивної школи спортклубу «Метеор» з фігурного катання Тетяна Навка до Росії перебралася ще з 14-річного віку. І коли востаннє вона була у рідному місті, так просто й не пригадати. Її тодішній (ще 1988 року) переїзд насамперед пов’язують iз тим, що в Україні талановитій фігуристці, що виступала в парному розряді, не знайшлося партнера. >>
Два тижні триває підготовка учасників другого Віденського Оперного балу до головного гламурно-світського заходу року. Журналістам завчасно пообіцяли, що 28 листопада о 20.00 вони матимуть можливість відвідати відкритий урок балетмейстера Григорія Чапкіса у столичному Будинку вчителя. Популярний член журі телевізійного конкурсу «Танці з зірками» мав готувати VIP-діточок до їхнього першого танцю на справжньому балу. Проте Чапкіса у Будинку вчителя не виявилося. Як пояснили організатори, охочих навчитися танцювати так багато, що довелося поділити їх на дві групи. Тому в Будинку вчителя відкритий урок дасть заслужений діяч мистецтв, професор і танцмейстер Олег Касьянов. >>
Безперечно найкраще українське дитяче видавництво, на книгах якого вже виросли цiлi покоління українських дітлахів і заразом їхніх батьків, усьоме презентувало оригінали ілюстрацій до своїх книг. «Той, хто придумав і створив «А-БА-БУ...» — Іван Малкович говорить, що «малятам від 2 до 102 треба презентувати не тільки що читати, а й що розглядати». Його доповнює Андрій Курков: «Насправді обличчя дитячої книжки — це ілюстрації. Тут письменник відіграє не таку важливу роль, тому що навіть гарний текст можна вбити поганим малюнком до нього, так, що ніхто не згадає про це видання». Пiдтримує Куркова Олег Скрипка, який «на кожну нову книгу цього видавництва чекає з нетерпінням». І музикант, і письменник на виставку приходять із дітьми. Габріелла-Таїсія та Тео Куркови своєю улюбленою книгою називають «Снігову королеву» і з задоволенням розглядають картини-ілюстрації. «От ми з Тео читаємо, — говорить Курков, — але він не любить поки що сам, а тільки слухає мене. А Габріелла читає багато...» >>
