Одержавши неподалік кінотеатру «Космос» земельну ділянку під будівництво сучасного магазину, приватні підприємці почали завозити бетонні плити та інші будівельні матеріали. Поквапилися, позаяк тепер їх, вірогідно, доведеться транспортувати деінде. Бо тільки-но бульдозер почав рівняти місцину, як із-під шару землі посипалися людські кістки. Про знахідку повідомили держадміністрації Комунарського району, правоохоронцям.
Долучилася до НП і місцева філія військово-патріотичної організації «Обеліск». Керівник пошуковців Віктор Жабський повідомив про результати опитування старожилів обласного центру. Літні люди розповідають, що на цьому місці був яр, який наприкінці війни слугував місцем масових поховань взятих у полон німецьких вояків. Люди впевнені, що «під «Космосом» покоїться дві тисячі фріців, не менше». Донині на місці засипаного яру дітлашня знаходила винятково зброю і боєприпаси часів Великої Вітчизняної; тепер ось — людські останки. Раз так, вважає, зокрема, запоріжанка Марія Остапенко, то «ніякої крамниці на цвинтарі бути не може. Війна війною, але ж братські могили наших воїнів у багатьох країнах доглядають... Навіть німці, які були нашими ворогами. Невже ми будемо знущатися над людськими останками?».
Логічний альтруїзм більшості оцінювачів ситуації прогнозовано «не вписується» в меркантильні задуми підприємців-забудовників. За неофіційною інформацією, один із них настійно лобіює у міськвиконкомі продовження будівництва, акцентуючи на тому, що «поховання ж не наше». Влада з висновками не квапиться, очікуючи представницьку комісію з Києва. Фахівці Міноборони запросили до Запоріжжя своїх колег із бундестагу Німеччини.
А ТИМ ЧАСОМ...
А ось влада Токмацького району, образно кажучи, вже стрельнула по минулому. Та ще й у дні святкування чергової річниці завершення Великої Вітчизняної війни. Як розповів кореспонденту «УМ» керівник військово-патріотичної організації «Полігон» Володимир Смердов, очолювані ним пошуковці виявили і підготували до перепоховання останки ще майже сорока радянських воїнів. «Ще», бо йдеться про братську могилу, влаштовану неподалік токмацького села Чапаївка (пам'ятаєте, найбільше на теренах масове перепоховання 473 солдатів відбулося восени минулого року за участі міністра оборони Анатолія Гриценка і дипломатів іноземних держав?). Тоді у місцевої влади вистачило запалу для урочистого перепоховання. А навесні 2006-го районні можновладці відмахнулися від пропозиції фахівців (останки вже було ексгумовано і підготовлено до перепоховання): не варто, мовляв, псувати свято ще одними похоронами...
Така «позиція», дипломатично кажучи, здивувала як пошуковців, так і спонсорів унікальної операції — зокрема, ректорат Бердянського інституту підприємництва і його керівника професора Лідію Антошкіну. Володимир Смердов, попри все, зі своїми помічниками продовжує розкопки. Адже вони мають надію вже поточного року знайти місце поховання жіночого штрафного батальйону, який також загинув у жовтні 1943 року на місці безглуздого, за оцінкою багатьох істориків, штурму висоти під Чапаївкою.