Позавчора ввечері в Москві на 84-му році життя помер видатний російський філософ, соціолог, письменник, публіцист та дисидент Олександр Зінов'єв. Причиною смерті був рак мозку. Прощання відбудеться 15 травня в Московському державному університеті ім. Ломоносова, професором якого був Зінов'єв.
Зінов'єв відомий вдома та за кордоном передусім тим, що запровадив містке та всеохоплююче визначення радянського народу як «гомо совєтікус». Таку назву мала одна з найвідоміших його книг. Іншими найбільш відомими з-понад 50 його творів є «Парабелум», «Зяючі висоти», «Рука Кремля», «Нашої юності політ», «Катастройка», «Комунізм як реальність», «Криза комунізму» та інші.
Олександр Олександрович Зінов'єв родом з Костромської області, був виключений з Московського інституту історії філософії та літератури без права вступу в інші ВНЗ країни за критику культу особи Сталіна. 1939 року був заарештований, сидів у Луб'янці, з якої втік. Щоб уникнути чергового арешту, 1940 року вступив до армії. Був учасником війни. За бойові заслуги був нагороджений орденами та медалями, що дозволило йому вступити на навчання на філософський факультет МДУ. У 1970—80-х роках Зінов'єв здобув репутацію одного з найбільш непримиренних критиків комунізму радянського зразка. Його вважали не стільки антикомуністом, скiльки людиною, яка розчарувалася в тому, як світла ідея втілюється в життя. Адже Зінов'єв, як і Солженіцин, так само різко засуджував Захід за матеріалізм. 1977 року його позбавили радянського громадянства, а наступного року вченого поставили перед вибором: 12 років ув'язнення за антирадянську агітацію або негайний виїзд iз країни. Зінов'єв із родиною виїхав до Німеччини. Причиною висилки стала поява друком на Заході його роману «Зяючі висоти» — вбивчо гострої сатири на СРСР брежнєвського застою. 1990 року перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов своїм указом повернув дисиденту радянське громадянство, але Зінов'єв повернувся до Росії лише 1999 року.