Спасіння не на крові

      В «оксамитовій революції» у Грузії перемогла демократична опозиція. Шеварднадзе зрікся влади, в. о. президента стала Ніно Бурджанадзе. Тільки десять чоловік отримали незначні травми.

      Чи винесе українська влада урок з грузинських подій?

      Драматичні, але водночас доленосні події, які сталися в субуту та неділю у Тбілісі, без сумніву, увійдуть в історію не лише Грузії. Грузини довели, що народ таки може вирішувати свою долю, знаходити національний компроміс та здійснювати революції без кровопролиття. Події в Тбілісі стали застереженням для інших пострадянських «напівдемократій»: герметичні корумповані системи раніше чи пізніше зазнають краху.

      Насамперед нагадаємо хроніку подій.

      На заклик опозиції мешканці Тбілісі та прибулі з провінції почали збиратися навколо приміщення парламенту ще в п'ятницю, 21 листопада. З Аджарії прибули на автобусах особи, які мали вдавати народ, що підтримує президента та новообраний парламент. У суботу вранці перед приміщенням парламенту зібралося приблизно 50 тис. чоловік, головним чином прихильників опозиції.

      14.30 (за місцевим часом): Лідер опозиції Михайло Саакашвілі висуває президенту ультиматум: впродовж наступних 45 хвилин визнати поразку на виборах та факт фальсифікації їхніх результатів.

      17.00: Президент Шеварднадзе відкриває перше засідання новообраного парламенту, хоча більшість місць у залі засідань залишаються порожніми.

      17.15: Після 15 хвилин інавгураційної промови президента в зал засідань вриваються Михайло Саакашвілі та кілька інших депутатів від опозиції. Незважаючи на їхні вигуки, Шеварднадзе продовжує промову. Через кілька хвилин натовпу вдається відчинити другу половину дверей головного входу до залу засідань — вона заповнюється ще десятками мітингуючих. Після штовханини люди дістаються до трибуни і виводять Шеварднадзе із залу.

      18.50: Президент заявляє, що було здійснено спробу державного перевороту, та погрожує запровадити надзвичайний стан.

      19.00: Лідер опозиції Ніно Бурджанадзе заявляє, що тимчасово бере на себе виконання функцій президента.

      20.40: Демонстранти займають канцелярію президента.

      У неділю з самого ранку на площі перед парламентом триває перманентний мітинг: виступи лідерів опозиції перемежовуються концертами.

      11.30: Міністр оборони Давид Тевзадзе заявляє, що армія не отримала наказ застосувати силу, хоча готова виконати його для припинення хаосу. В пообідні години з'являються повідомлення про те, що елітні частини національної гвардії та армії перейшли на бік опозиції. Очікують на прибуття міністра закордонних справ Росії Ігоря Іванова.

      19.00: Іванов проводить серію переговорів з Едуардом Шеварднадзе та лідерами опозиції. При цьому висловлює підтримку своєї країни діючому президенту. Але факт переходу військових на бік опозиції має вирішальне значення.

      20.50: Шеварднадзе в урядовій резиденції в Крцанісі офіційно заявляє про відставку з посади президента Грузії. Він мотивує свій крок бажанням уникнути непотрібного кровопролиття.

      21.00: Натовп перед парламентом зустрічає повідомлення про відставку президента вигуками задоволення та святковими феєрверками. Провідні телеканали світу ведуть прямий репортаж як з переповненого народом майдану, так і з аеропорту, де стоїть готовий до вильоту в невідомому напрямку президентський літак. Про долю президента та його наміри нічого не відомо.

      Відповідно до Конституції та законодавства Грузії, у випадку відставки президента керівництво країною бере на себе голова парламенту. Ніно Бурджанадзе саме так і вчинила. Нові вибори голови країни мають відбутися через 45 днів після відставки попереднього. Лідери опозиції вже заявили, що одночано з президентськими відбудуться і парламентські вибори. Голова ОБСЄ (та майбутній генсек НАТО) Ян де Хооп Скепер висловив сумнів, що грузинська опозиція буде в змозі організувати та провести вибори за такий короткий термін. Опозиція має намір висунути єдину кандидатуру на президентських виборах. Це буде один з трійці її лідерів: Михайло Саакашвілі, Ніно Бурджанадзе або Зураб Жванія.

      У ніч з неділі на понеділок Ніно Бурджанадзе звернулася до населення країни. Підсумувавши події останніх днів, вона закликала мітингуючих і населення повернутися до нормального життя, відновити порядок в Тбілісі та інших містах і селах країни.

      Лідери провідних держав світу висловили задоволення, що криза в Грузії вирішилася без кровопролиття та віддали належне в цій справі як керівникам опозиції, так і Едуарду Шеварднадзе, який діяв як справжній батько нації. США запропонували Грузії допомогу для уникнення хаосу та насилля в складний перехідний період. Нова тимчасова влада Грузії вчора розпочала консультації про надання фінансової та технічної допомоги з урядами інших країн.

      Учора також з'ясувалася доля самого Шеварднадзе. Його речник Сосо Ткебуджава заявив, що екс-президент залишається в країні і має намір присвятити вільний час писанню мемуарів.

      Не відомо, як відтепер складатимуться відносини між Тбілісі та Батумі. Аджарія та її лідер Аслан Абашидзе однозначно підтримували Шеварднадзе, а лідерів опозиції називали «фашистами». У неділю відразу після відставки Шеварднадзе на всій території Аджарії було запроваджено надзвичайний стан, а кордони автономної республіки фактично запломбовано. Голова МЗС Росії Ігор Іванов , місія якого зазнала краху в Тбілісі, вилетів до Батумі і проводив інтенсивні переговори з Асланом Абашидзе. Цілком ймовірно, що Москва може використати набутий в Абхазії досвід і зробить спробу відколоти Аджарію від Грузії. Така спроба може викликати громадянську війну в самій Грузії та розколоти наразі єдину грузинську опозицію. Найближчі дні покажуть, про який варіант дій домовилися Москва та Батумі.