Коли Афанасій Тарасов довідався, що до Владивостока прибула делегація Української всесвітньої координаційної ради, поспілкуватися з земляками захотів будь-що. Навіть не зважаючи на свій поважний вік — 116 років. Життя довжиною в століття одних приваблює, інших лякає. «Що я вже зможу робити столітнім?» — запитують вони. А ось Афанасій Іванович у свої 116 років жити не боїться. Народився 17 січня 1887 року, довгий час жив на Кубані, а потім переїхав до дітей у Владивосток Приморського краю. Він усе життя багато працював, виховував дітей, онуків, правнуків, старався нікому не робити зла. Таємницю його довголіття можна визначити трьома словами: праця, добро і любов. Афанасій Іванович упевнений, що цього досить, аби дожити до його років. Він навіть здивований, чому інші люди не живуть більше, можливо, не хочуть? Переїдання, лінь, злість — усе разом вбиває наші дорогоцінні хвилини спілкування зі світом.
Афанасій Іванович і нині живе повноцінним життям. Звичайно, він під постійним наглядом лікаря, але не є тягарем для рідних. Любить читати, в курсі всіх останніх новин. Розмовляє українською. І навіть своїм землякам передав письмове поздоровлення: «Вітання моїй далекій Батьківщині — Україні. Бажаю всім здоров'я та довголіття. Щасти вам, рідні!».
Світлана ОСТАПА,
прес-секретар УВКР.