Донедавна 30-річного Олександра Стрельникова запоріжці знали як службовця держустанови з пристойною зарплатою, а згодом — місцевої філії одного з відомих банків. Вочевидь вистачало грошей не лише для утримання сім'ї та виховання доньки, позаяк молодик почав дедалі частіше спілкуватися з «однорукими бандитами». І швидко де-факто втратив контроль за своїми діями. Цілком вірогідно, що Олександр не став би «ігровим наркоманом» у цивілізованій Європі, де у більшості країн гральні автомати запрограмовані на десятихвилинний перепочинок. В Україні ж будь-який бізнес має «національні особливості». Ось Стрельников і «згорів». На суді він скаже, що тільки впродовж 2005 року залишив в ігрових автоматах 25 тисяч гривень, а назагал за патологічну пристрасть довелося сплатити триста з лишком тисяч!

НП сталася позавчора в холодногірському слідчому ізоляторі № 27. Напередодні травневих свят правоохоронці організували тут , як вони говорять, традиційний рейд і з'ясувалося, що утриманці закладу встигли обзавестися забороненим для виправної системи «господарством». За результатами перевірки, адміністрація прийняла рішення посилити режим утримання арештантів, що й викликало бурхливу хвилю протесту.

Тепер житель Горбового Новгород-Сіверського району Микола Шевкун жартує: «На Кавказі крадуть наречених, а у нас у селі — женихів». Але ще сім місяців тому йому було не до жартів. Адже Миколу Михайловича викрали в повному розумінні цього слова. А організувала це викрадення жінка, яка, можливо, має гіпнотичні здібності.
Ця унікальна кримінальна справа дещо схожа на кінофільм «Кавказька полонянка», але навпаки. Не комедія, а трилер. Де замість студентки, комсомолки і просто красуні Ніни підстаркуватий сільський дядько Микола, замість товариша Саахова — «хазяйка», хвора немолода жінка, а замість веселих краєвидів сонячного Кавказу — багнюка і холод пізньої осені на українському Поліссі. І ще невеликий наліт таємничості, а можливо, навіть і містики. Не виключено, що героїня цієї публікації має на чоловіків незбагненний вплив. Ті, хто під нього потрапив, до цього часу так і не змогли пояснити, чому вони корилися «хазяйці».