Аутсайдери кучкуються за парканом. (Фото Данила IВАНIВА.)
В Україні виношують ще одну коаліцію — «антипарламентську». І її «пологи» обіцяють найближчим часом, тобто ще до того, як домовляться щасливі власники мандатів Верховної Ради. Потенційні учасники позапарламентського фронту — активні борці з «фальсифікаціями» результатів виборів.
Ініціативу з оголошенням про нову політичну коаліцію цього тижня взяла на себе лідерка списку Народно-демократичної партії Людмила Супрун. У середу вона повідомила пресі, що меморандум про створення коаліції вже підписали лідери 43 політичних сил. За словами Супрун, разом ці партії відстоюватимуть права територіальних громад бути обраними до парламенту.
Утім хоча меморандум уже нібито підписаний, чільна представниця НДП чомусь не хоче називати ті сили, які увійдуть до коаліції. Каже, що ще тривають переговори. Тобто, за такої логіки, партії за коаліцію підписувалися, а подумати, чи воно їм треба, вирішили пізніше.
Наразі можна зрозуміти, що, крім НДП, серед активних апологетів об'єднання поза стінами ВР виступає такий собі Сергій Крижанівський — невідомий у політичних колах голова Ліберально-демократичної партії патріотів України, яка навіть не брала участі у виборах. Він уже розіслав у ЗМІ факси як «голова коаліції політичних сил України «За диктатуру закону».
Насправді, як дав зрозуміти лідер свого блоку Юрій Кармазін, він же — голова Партії захисників Вітчизни, конкретно ще нічого не підписувалося. Принаймні цього не робили більш-менш відомі партії, які набрали на виборах хоча б 0,5 відсотка. Пан Юрій, хоч і нарікає на фальшування виборів і виступає в цьому сенсі соратником Супрун, сказав в інтерв'ю кореспонтедтові «УМ»:
— Зараз усе відбувається на рівні розмов. Підготовка до підписання якихось документів лише починається.
Чи увійде наша партія в таку коаліцію, я ще не знаю, бо це має вирішувати саме партія.
— Яка умова входження до позапарламентської коаліції?
— Об'єдання повинне мати мету й програму дій. Від цього й будемо відштовхуватися. Зараз ідеться про усвідомлення ролі цих політичних партій у суспільному житті (йдеться про партії, які не потрапили у парламент — Авт.). Якби все було просто, то вже давно б всі під усім підписалися, і зараз би ми мали найширшу коаліцію в державі..
Основоположним є те, що нинішній парламент повнiстю не відображає настроїв суспільства, бо третина людей не пішли голосувати, а 25 відсотків голосів перекочували до інших партій. У державі комусь треба почати говорити правду. Президент не захотів нас вислухати й побачити наші докази. Відповідно, одна з цілей коаліції — відкрити очі Президентові на процеси, які відбуваються.
— Людмила Супрун уже повідомила, що під меморандумом підписалося 43 партії. Коаліція може перетворитися на таку собі мішанину, яка не буде ні лівою, ні правою, ні комуністичною, ні націоналістичною, не матиме жодної спрямованості...
— Ви правильно розумієте. Тому я й кажу про потребу виробити мету коаліції. Вона не може просто механічно об'єднати всі партії, що не пройшли до ВР. Це несерйозно — єднати «Свободу» Тягнибока й Партію політики Путіна.
— Коли ж визначиться склад коаліції?
— Це станеться найближчим часом.
— Чи може бути таке, що ця коаліція піде єдиним блоком на наступні парламентські вибори? І чи розглядаєте ви свою коаліцію як «альтернативний» парламент?
— Чи підемо разом на вибори — про це розмов ще не було. Адже ми тут знову впираємося в мету, програму, ідеологію... Щодо другого, то зараз дійсно обговорюється в тому числі і створення паралельної народної виборчої комісії і народного парламенту.
Якщо зі слів пана Кармазіна випливає бажання згуртувати принаймні якусь частину позапарламентських сил, то, скажімо, Народна партія Литвина після провалу на виборах далека від такої форми «реабілітації». Олег Зарубінський, заступник Володимира Литвина по НП, в інтерв'ю «УМ» висловився так:
— Наскільки мені відомо, у проекті тієї коаліції багато маловідомих партій. Наразі переговори ми не вели, хоча до нас і приходили якісь листи з цього приводу. Але це не означає, що ми зневажливо ставимося до маловідомих партій. Кожна політична сила має право на рівний формат співпраці. Просто ми зараз перебуваємо на етапі формування нової стратегії, модернізації власної партії. І чи будемо ми співпрацювати з цієї коаліцією, залежатиме від того, яка буде наша нова стратегія. У нас зараз немає бажання щось робити хаотично.
Окрім того, чесно кажучи, я не знаю, про яку коаліцію взагалі йдеться, тобто про що там йдеться. Бо невідомо, чи це спосіб реалізації інтересів окремих осіб, чи справді довгострокова стратегія. Важко бути довгостроковим об'єднанням, якщо тебе з іншими об'єднує єдиний фактор — непроходження до парламенту.
Який у цьому сенс? Може, для когось це є спосіб красиво припинити існування, зокрема, влитися до складу відоміших політичних сил. Для когось це привід, щоб про них просто згадали, а кого не знають, то щоб почули, що є така політична сила.
Так само далеко від «антипарламентського» єднання партія «Пора». Євген Золотарьов, заступник голови правління «Пори», пояснює:
— Нас участь у такій коаліції не цікавить, бо все-таки ми маємо трохи амбітніші плани. А найголовніше, що принцип формування цієї коаліції просто нелогічний. Як, до речі, і принцип формування «помаранчевої» коаліції — під особу Прем'єр-міністра. Насправді коаліції треба створювати під програму і план дій, а не просто через те, що хтось потрапив до парламенту, а хтось — ні.
З нами ніхто про це переговори не вів.
Найбільша і найуспішніша з партій, які не пройшли до Верховної Ради, — Прогресивна соціалістична — також наразі не бажає бути ані локомотивом, ані учасником «коаліції невдах». Володимир Марченко, заступник голови ПСПУ, пояснює:
— Нашій партії абсолютно нічого не відомо про суть ініціативи й про форму її реалізації. До нас не зверталися з цього приводу. І те, що спочатку оголошують про коаліцію, а потім визначаються зі складом та програмою дій, неправильно. У нашій партії навпаки — спочатку кінь, а потім віз.
Вирішувати, чи братимемо ми участь у цій коаліції, будемо тоді, коли побачимо конкретні документи.
Вадим Карасьов, політолог і водночас екс-кандидат у народні депутати за списком партії «Віче», поєднує фахову оцінку та позицію «вічовиків» Інни Богословської, які, очевидно, претендують на лідерство в ППК:
— Якщо вести мову про позапарламентську коаліцію, то треба провести своєрідну селекцію. На ролі учасників такої коаліції мали б претендувати ті партії, які увійшли до першої десятки за результатами виборів, тобто мають реальний результат (хоча й не 3 відсотки), а також ті, що потрапили в місцеві органи влади. І оголошувати про таку коаліцію мають якраз лідери цих політичних сил, а не якийсь Крижанівський чи навіть Супрун. Адже НДП не отримала відповідного результату. Тому їхня заява є несерйозною і є холостим пострілом.
Але позапарламентську коаліцію, яка опиралася б на різні сегменти українського суспільства, все одно потрібно створювати. Бо з політологічної точки зору ми зараз не маємо поліцентричного парламенту. Багато суспільних інтересів не відображені в його нинішньому складі. А оскільки в Україні слабке функціональне представництво на рівні громадських організацій, професійних спілок тощо, то українська політика через брак парламентського представництва ризикує не отримувати імпульси від «низів».
Багатьох цікавить — а що ж Медведчук, есдеки? На виборах СДПУ(о) у складі блоку «Не так!» зазнала приголомшливої поразки, провівши мінімальну кількість депів лише до кількох місцевих рад. Чи залишиться колишня «партія влади» на політичній карті? Як і де «зализуватиме рани»?
Очевидно, побиті есдеки не проти долучитися до колективного процесу «реабілітації». Ба, вони навіть натякають, що думали про це одразу після виборів. Але зрозуміло, що карликові партії їм не рівня.
Ось що розповів «УМ» Ігор Шурма, заступник голови СДПУ(о), який зараз переїхав зі Львова до Харкова працювати в команді мера-«регіонала» Добкіна:
— Створення парламентської коаліції політичних сил є цілком логічним і закономірним. Бо 61 відсоток парламентаріїв, а це люди з досвідом, опинилися поза межами ВР (насправді — удвічі менше. — Ред.). І вони якось будуть намагатися зреалізувати свій політичний досвід на благо України. А раз вони опинилися поза межами, то це закономірні спроби згуртуватися.
Крім того, щоб на рівні конкурувати на наступних виборах із Партією регіонів, Блоком Тимошенко та «Нашою Україною», треба йти коаліцією або блоком, а не поодинці. Виходячи на шлях політичної структуризації, українське суспільство стане свідком конкуренції коаліцій політичних еліт. Тому можна вважати, що це [спроби створення позапарламентської коаліції] — перший крок чи перша ластівка. Це було б корисним для держави.
Водночас постає питання, чи можна об'єднати у єдину коаліцію полярні сили. Чи зуміють позапарламентські партії створити коаліцію за принципом об'єднавчих процесів, чи це буде коаліція якихось вибіркових сил та політиків, тобто своєрідний клуб за перепустками? Тут треба дискутувати і шукати точки дотику, долати бар'єри. Але якщо в учасників збігатимуться стратегічні погляди на розвиток українського суспільства і на перебіг поточного політичного моменту, така коаліція відбудеться.
Хоча першою цю ініціативу озвучила пані Супрун, насправді думка про єднання витає давно, починаючи з 15 квітня цього року, і виношували її інші люди в різних кабінетах. Але є люди, які перед тим, як щось сказати, дуже довго це обдумують, аби прийняти виважене рішення і не бути «пустословом». Для того, щоб ідею виносити і реалізувати, треба терпіння й час. Інакше справі можна нашкодити.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
