«Кінофорум-2006»: є тільки мить між учора і завтра

      «Кінофорум Україна-2006» — подія, яка ставить під сумнів факт того, що кіно в Україні переживає трагічний період у своїй історії, який узагалі невідомо коли закінчиться. Три дні «Кінофоруму» були розписані  похвилинно, розпочиналися рано-вранці, закінчувалися пізно вночі, а з ідеєю побачити і почути все я розпрощалася відразу ж, як прочитала програму. З'їзд Асоціації сприяння розвитку кінематографа в Україні, форум Асоціації кінопродюсерів, кінокампус, майстер-класи від «Школи Голлівуду в Україні», семінари, презентації, допрем'єрний перегляд фільмів... І хоча про ідеальний стан нашого кіновиробництва та прокату не доводиться говорити навіть за такої насиченості та різноманітності «Кінофоруму», заводити пісню про занепад не хочеться.

Статистика

      Кіно — мистецтво масове. Навіть у такій не надто «кіношній» країні, як Україна. Принаймні Сергій Стронов, генеральний директор компанії «КіноСвіт», вважає, що українці лише на порозі кінобуму, який обов'язково відбудеться у недалекому майбутньому, і пропонує приєднатися до свого оптимізму всім бажаючим.

      Як розповів пан Стронов на семінарі «Огляд українського ринку кінотеатрів 2005/2006 рр.», минулого року ми переглянули 152 прем'єрні картини, наймасовішою з яких була «9 рота». Всього в Україні функціонує 124 сучасні кінотеатри (сучасні — це ті, які оснащені системою «Долбі» та мають хоч якусь інфраструктуру). А загальна кількість екранів, у тому числі й у сільській місцевості, — понад дві тисячі. Для порівняння: Європа має 5-8 екранів на сто тисяч населення, а українці — 0,41 екрана.

      Минулого року кінотеатрами було продано 12 мільйонів квитків, виручка склала понад 35 мільйонів доларів, а середня ціна одного візиту в кіно —  трішки більше двох із половиною доларів (у Росії — на долар більше). До речі, така незахмарна цифра приємна, насамперед, нам, відвідувачам, а потенційних інвесторів, особливо іноземних, вона відлякує. Переживають, що рентабельність буде мінімальною... А ще, розповідає пан Стронов, іноземців дуже засмучує той факт, що наші кінотеатри мають від сили чотири зали. У них там під одним дахом працює 8-12 залів — це вигідно.

      Але і в нас, вважає Сергій Стронов, уже «накльовуються» позитивні зміни. І майданчиками для їх реалізації стануть ТРК — торгово-розважальні комплекси, де облаштовувати кінотеатри дуже вигідно. Зараз ТРК без кінотеатрів навіть не планують, а будуються вони досить активно. Та і фактор кількості залів, схоже, наші інвестори нарешті взяли до уваги: восени в Донецьку має відкритися кінотеатр-шестизальник, а наступного року Київ планує потішити всіх столичних кіноманів  мультиплексом із 14 (!) екранами. Ото фільмів надивимося! Це я вже від себе...

Технології

      Зайдіть на форум сайту будь-якого кінотеатру і переконайтеся, що найпопулярнішими темами тут є зависокі ціни у барах та нечемність обслуговуючого персоналу. Проте сучасний кінотеатр — це привід для серйозного наукового диспуту, в якому, як і належить, повинні брати участь  доповідачі, рецензенти  та опоненти. Чимало стендів «Кінофоруму-2006» було присвячено новим технологіям, які ось-ось запрацюють на благо українського кінопрокату. З цікавою пропозицією приїхала до Києва московська компанія «Тікет Софт». Одне  з її ноу-хау полягає у тому, щоб кінотеатри вели свої справи централізовано, а цифри з усіх комп'ютерів стікалися до одного центру. Таким чином можна відслідковувати, наскільки оперативно працюють касири, на яких сеансах більше купували пиво, а на яких — морозиво... Ще одна пропозиція, варта увага — бонусна система, яку, на жаль, наші  кінотеатри все ніяк не наважаться запропонувати своїм відвідувачам. Але ж як привабливо вона виглядає: кожен, наприклад, одинадцятий сеанс у тому чи іншому кінотеатрі — безкоштовний. І справедливо, і стратегічно правильно, і з прицілом на майбутнє. До тотального бронювання квитків по інтернету нам, як на мене, ще дуже далеко — не настільки ми інтернеторозвинені, а тому в чергах біля кас стоятимемо ще довго. А от у Москві, розповіли працівники «Тікет Софт», 90 відсотків квитків на прем'єрні покази «Льодовикового періоду-2» люди замовляли через інтернет.

      Презентували на «Кінофорумі-2006» і новий оптичний носій VCDHD — диск, що минулого року на виставці у Франкфукті-на-Майні був названий одним із найважливіших винаходів останнього десятиріччя. Розробляли його три роки, він значно надійніший і вдвічі легший за звичайний DVD. Технологічна складова традиційно була однією із найпотужніших на «Кінофорумі». Причому, презентували все — від цифрових новинок до глядацьких крісел та автоматів для виготовлення попкорну. 

Творчість

      Власне кіно на «Кінофорумі» було представлене кількома презентаціями та вже традиційним «Фестивалем допрем'єрних фільмів». Свою наступну після «Втраченого раю» та «Дикого табуна» картину презентував письменник,  продюсер студії «Злагода» Віктор Веретенников. Щоправда, йшлося лише про робочий матеріал: фільм «Запороги», що розповідає про життя кошового отамана Івана Сірка, на екрани вийде лише за два місяці. Він матиме десять серій, у «Запорогах» свою останню роль зіграв нині покійний Віктор Степанов, також у фільмі знімалися Володимир Талашко, Микола Олялін, Євген Паперний, Леся Самаєва... Режисери — Олег Бійма та Володимир Онищенко.

      Картини ж із «Фестивалю допрем'єрних фільмів» — «16 кварталів», «Мені не боляче», «Ультрафіолет» — уже всі в прокаті.  Під час перегляду бойовика «16 кварталів» пригадався бородатий анекдот. «А чому на головну роль у «Титаніку» запросили Леонардо ді Капріо, а не Брюса Вілліса?» —  «Бо Брюс Вілліс обов'язково б усіх урятував». У фільмі Річарда Доннера («Омен», «Смертельна зброя») Брюс Вiллiс грає поліцейського, але не класичного, що «всіх рятує», а досить земного: п'яничку з прокуреними вусами, який уже не завжди усвідомлено хапається за зброю, часто — рефлекторно... Хоча фірмовій принциповості своїх героїв Брюс не зраджує і цього разу, рятуючи сумнівного  хмиря, якого його Джек мав просто відконвоювати...  Міла Йовович в амплуа героїні фільму «Ультрафіолет» теж наблизилася до колеги Вілліса — вона рятує цілий світ. Фентезі про людей-гемофагів, заражених страшним вірусом, сподобається шанувальникам космічних стрілялок. Хоча особливої цінності у, чесно кажучи, безглуздому сюжеті, шукати марно. Всі ці суперагенти, суперзброя — краще вже вкотре подивитися «Матрицю». Не в образу режисерові Курту Віммеру буде сказано. Та й Міла Йовович у ролі чергового суперагента — всього лише порція оскоми на зуби мільйонів кіноманів. Зрештою, чому їй так не подобаються, скажімо, мелодрами? Як то «Повернення у Блакитну лагуну» — суперфільм, який у кар'єрі актриси залишається  винятком із космічно-спецефектного правила.