Вихідний, але не надто «червоний»

04.05.2006
Вихідний, але не надто «червоний»

Перше травня в Києвi: свято старiє разом з його прихильниками. (Фото РЕЙТЕР.)

      Звичайний вихідний день. За наявності гарної погоди — можна піти прогулятися або виїхати на природу (колись це називалося «маївка», тепер — зазвичай «пікнік»), якщо погода не тішить — без жодних докорів сумління залишитися вдома перед телевізором. І жодних примусових демонстрацій із запиленими протягом року гаслами «Мир! Труд! Май!» та зробленими на шкільному уроці праці «першотравневими» гілочками-квітками.

      Таким тепер більшість українців бачить свято Міжнародної солідарності трудящих. І лише для комуністів та їхніх ідейних соратників 1Травня досі залишається червоним не лише за кольором числа в календарі. Щоправда, навіть послідовники Ілліча з кожним роком «солідаризуються» дедалі слабше. Скажімо, минулого року Компартія на чолі з Петром Симоненком для мітингу в Києві подавала заявку на 10 тисяч осіб. Цього — лише на 5 тисяч (звісно, як і минулого разу, людей прийшло вп'ятеро менше).

      Утім на святковий настрій учасників традиційного проходу «симоненківців» від метро «Арсенальна» до пам'ятника Леніну на Бессарабці (з зупинкою на майдані Незалежності — для мітингу) поріділість лав, схоже, не вплинула. Цьогорічним гаслом своєї першотравневої «імпрези» комуністи обрали протест проти підвищення цін і вступу до НАТО. Знову багато згадували олігархів, лаяли США і співчували народу, який так «лоханувся» на виборах.

      «Народ України програв у черговий раз свої інтереси великому капіталу», — прокоментував результати волевиявлення 26 березня перший секретар КПУ Петро Симоненко. Відтепер, за його словами, передвиборча боротьба перекинеться у парламент, тільки тепер «призом» у змаганні стануть не голоси виборців, а «заводи і підприємства». «Усі розмови про коаліції — це розмови про розподіл портфелів і власності. Верховна Рада перетворилася сьогодні у зборище олігархів, зборище бандформувань», — пояснив Петро Миколайович і закликав усіх противників цього неподобства об'єднуватися для створення єдиної лівої опозиції. Рядові комуністи та їхні соратники по лівому фронту (представники Всеукраїнського союзу робітників, Союзу радянських офіцерів, Всеукраїнського руху «За Радянський Союз», ЗУБР, молодіжного об'єднання «Че Гевара» тощо) на знак згоди потрясали партійними й радянськими прапорами, портретами Леніна та самого Петра Миколайовича й оригінальними транспарантами на кшталт «Волю кубинським героям, незаконно ув'язненим у в'язницях імперії США!».

      Потім нестрункі червоні лави вирушили до свого вождя, якому, також уже традиційно, окремо вже поклали квіти представники Прогресивної соціалістичної партії. Чи то пак, не зовсім традиційно: три десятки «прогресивних» мітингарів були «осиротілими» — цього разу вшанувати «Бессарабського Ілліча» не прийшла їхня лідерка Наталія Вітренко. Як пояснив здивованим журналістам її заступник з організаційної роботи Анатолій Безуглий, «Наталя Михайлівна після тих перегонів, після судів відпочиває за межами України». Однак де саме Вітренко (очевидно, в компанії найвірнішого соратника Володимира Марченко, якого в Києві також не було) відновлює сили — чи в Росії, чи в братній Білорусі, чи на теплих пляжах не менш братньої Куби — не уточнив. Без «мотора» партії мітинг ПСПУ був максимально лаконічним і завершився на п'ятій хвилині.

      Соціал-демократи України (об'єднані), які минулого року закрили своїми демонстраціями не лише столицю, а й багато інших міст, у Києві цього разу в організованих святкових заходах помічені не були. Мабуть, теж відновлюються після програшу. Натомість день Міжнародної солідарності трудящих своєрідно відзначила... УНА-УНСО. Біля пам'ятника — не Леніну, а Тарасові Шевченку — близько сотні унсовців і націонал-трудовиків провели мітинг проти нелегальної міграції в Україну, оскільки «нелегали» «намагаються використати нашу державу як перевалочний пункт на шляху до Європи або займаються нелегальним бізнесом, позбавляючи робочих місць громадян України».

* * *

      У Криму подібні свята зазвичай відзначають із розмахом. Так, у Сімферополі в першотравневих демонстраціях взяли участь понад 5 тисяч осіб: святковими колонами окремо пройшли комуністи, прихильники виборчого блоку Куніцина, представники Федерації незалежних профспілок Криму, СДПУ(о) і Партії регіонів. У Севастополі урочистий мітинг з нагоди 1 Травня спільними зусиллями організували ПР, КПУ, Соцпартія, ПСПУ та Союз робітників Севастополя.

      У Львові — теж цілком очікувано — в організованому обкомом Компартії й організацією Всеукраїнської ради робітників першотравневому мітингу взяли участь усього лише близько 100 осіб.

      А от хто цього разу здивував, то це Чернігів. Точніше, його новий мер, соціаліст Микола Рудьковський. З руки (хочеться сподіватися, легкої) новообраного міського голови 300-тисячний Чернігів відзначив Першотравень демонстрацією, у якій, за різними оцінками, брали участь від 15 до 20 тисяч «солідаризующіхся»! «Відродження масштабного святкування Міжнародного дня солідарності трудящих привертає увагу до захисту прав народу і збереження його соціальних гарантій», — пояснив на мітингу соціалістичний мер. Місцеві комуністи, які на свій окремий мітинг нашкребли сил разів у п'ятдесят менше, мали б плакати від заздрощів...

 

СТАТИСТИКА СВЯТА

      Міліція порушень громадського порядку у святкові дні не зафіксувала. Звісно, не обійшлося без банальної «битовухи» з п'яним мордобоєм на кухні або палінням у ліжку в нетверезому стані (саме внаслідок такого випадку у вогні загинуло двоє маріупольців), але на вулицях зберігався спокій i порядок.

      Як повідомили «УМ» у Департаменті громадської безпеки МВС, ні під час поминальних днів, ні під час першотравневих демонстрацій порушень громадського порядку не було зафіксовано в жодній області України. Загалом, 1 Травня відбулося більше ніж 800 масових заходів (політичні, культурні, спортивні та розважальні акції) у 438 населених пунктах країни.

      На мітингах i демонстраціях, ініційованих Комуністичною, Соціалістичною та Прогресивною соціалістичною партіями міліція нарахувала 317 тисяч громадян. Найактивніше i найчисельніше Міжнародний день солідарності трудящих ліві святкували на Донеччині (майже 100 тисяч осіб), а також на Луганщині, Миколаївщині, Чернігівщині та в Криму (загалом близько 130 тисяч осіб). Інша справа — поминальні дні. Лише за попередніми підрахунками правоохоронців, на цвинтарях поминали рідних i близьких більше ніж 11 мільйонів українців.

      За даними МВС, у цілому на території держави в цей день до охорони громадського порядку було залучено близько 9,2 тисячі працівників органів внутрішніх справ (міліція i Внутрішні війська). Спочатку планувалося, що вулиці патрулюватимуть 13 тисяч правоохоронців, але посилення виявилося не потрібним.

      На київських вулицях порядок забезпечували 385 правоохоронців, хоча напередодні свят столичний Главк міліції збирався залучити п'ять сотень бійцiв.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>