Втретє — у ту ж річку

      І результати виборів, і перша сесія обласної ради переконливо показали, що на Вінниччині продовжує впевнено тримати кермо регіональна еліта, яка сформувалася в надрах НДП у пору «губернаторства» Анатолія Матвієнка. Звісно, до сьогодні хтось зійшов із дистанції, хтось пересів на лаву запасних, а дехто взагалі перебіг до команди суперників. Але найсильніші залишились, і тут уже не грає ролі, з якою політичною хвилею вони пройшли до обласного «парламенту»: голова облдержадміністрації Олександр Домбровський очолював першу п'ятірку «Нашої України», його перший заступник Григорій Заболотний був у списку соціалістів, а тепер уже колишній голова облради Юрій Іванов — у списку Народної партії Литвина.

      Певний парадокс ще й у тому, що ніхто з помітних фігур місцевого політикуму не йшов разом із чільниками обласної організації «Батьківщини», тому вона хоч і взяла левову частку місць у місцевих радах, та це якраз той випадок, коли кількість не дружить із якістю. До того ж кандидати від Юлії Володимирівни не спромоглися навіть перекрити завойовані місця в облраді: всі 43 претенденти на мандати отримали бажане, а оскільки двоє з них незабаром перейдуть працювати до парламенту, то обидва їхні крісла так і залишаться вільними до кінця депутатської п'ятирічки.

      За таких обставин спроба найбільшої фракції диктувати умови і виставити власного кандидата на посаду голови — 38-річного головного лікаря Немирівського санаторію «Авангард» Олександра Галаченка, досі в політиці практично не відомого, — була приреченою і призвела до рідкісної консолідації інших сил. Кандидатуру Григорія Заболотного підтримали не тільки «свої», а й, м'яко кажучи, не зовсім «свої» — регіонали та комуністи. Результати голосування здивували і самих депутатів: із 99 чоловік Заболотному сказали «так» 72. А це означає, що, порушивши фракційну дисципліну, більше третини БЮТ віддали голоси не за свого кандидата. Можливо, це перший серйозний сигнал про процеси раннього внутрішнього розпаду?

      Що стосується Григорія Заболотного, то в ОДА він прийшов наприкінці 90-х і досі двічі опинявся в ролі «без п'яти хвилин «губернатора». Останній раз уже навіть пройшов співбесіду в Адміністрації Президента і йому сказали чекати указ про призначення — а на другий день керівникам несподівано представили цілком чужу людину з сусіднього регіону. З початком правління останнього вірного кучмівця Григорія Калетніка Заболотний принципово пішов з облдержадміністрації на викладацьку роботу в аграрний університет і повернувся лише з приходом «помаранчевих», коли зібралася справді професійна команда. Так що третя спроба Заболотного зайняти одну з двох найвищих посад в області нарешті увінчалася успіхом.