Битий «шлях»

      Результатом традиційної мінської акції «Чорнобильський шлях» (яка за роки правління Олександра Лукашенка отримала не лише «чорнобильське» звучання, а й стала політичним майданчиком для невдоволених режимом білорусів) цього разу стали арешти опозиційних діячів. 26 квітня, відразу після «Шляху», який, до речі, зібрав, за різними оцінками, від 7 до 10 тисяч людей, невідомі в цивільному заарештували лідера БНФ Вінцука Вячорку. А вчора ранком ЗМОП накинув наручники на лідера білоруської Партії комуністів (альтернатива іншим, пролукашенківським, комуністам) Сергія Калякіна, керівника Партії праці Олександра Бухвостова. Екс-кандидата у президенти від об'єднаної опозиції Олександра Мілінкевича теж затримали вчора. Як повідомило радіо «Свобода», йому пред'явлено звинувачення в організації несанкціонованого маршу від вулиці Янкі Купали до Академії наук. Наразі подальші дії «силовиків» щодо Мілінкевича невідомі.

      Влада загалом остерігалася цьогорічної ходи, приуроченої до чорнобильських днів, зокрема того, що «Чорнобильський шлях» « вийде за межі маршруту, дозволеного міськвиконкомом, і виллється в черговий мітинг на Жовтневій площі. Тому вже о 16-й, за дві години до початку «Чарнобильського шляху», на головній площі Мінська перед ганком Палацу профспілок красувалися три новеньких МАЗи — тих самих, в яких перевозили затриманих 24 березня. Режим прагнув усіляко запобігти виходу на площу чільників опозиції. Так, на одному з білоруських телеканалів кілька днів поспіль крутили ролики, з яких випливало , що лідер Об'єднаної громадянської партії (ОГП) Анатолій Лебедько, грузинський бізнесмен, звинувачений перед виборами у фінансуванні бойовиків для революції в Білорусі, співробітник литовського МЗС і якась Олена з Вашингтона хочуть улаштувати замовлене убивство лідера демократичних сил країни Олександра Мілінкевича.

      Самого Мілінкевича ще 26 квітня викликали в Мінську міську прокуратуру, де пообіцяли порушити проти нього кримінальну справу, якщо під час «Чорнобильського шляху» в столиці почнеться «масове безладдя». Йому все-таки дали можливість провести акцію, і арешт відбувся наступного дня, 27 квітня.

      Водночас міліція почала полювання на молодіжних активістів. До одного з лідерів «Зубра» Олексія Шидловського вартові громадського порядку з'явилися додому і відвезли його в Партизанське РУВС нібито для допиту в якійсь справі як свідка. А на станції метро «Пушкінська» затримали ще одного координатора цього руху — Євгенія Афнагеля. У такий спосіб «нейтралізували» 12 молодих людей з різних організацій. Після восьмої вечора, коли основна частина «Чорнобильського шляху» закінчилася, всіх їх відпустили.

      Олександр Мілінкевич, який очолив колону, вмовив людей не йти на конфлікт iз міліцією і натомість «кризової» Жовтневої площі провести мітинг на майданчику біля Академії наук. Перед тримала група молоді в синіх банданах і з синім прапором — організація «Вільна моладзь», що зіграла особливу роль у березневих акціях на Жовтневій площі. Міліції не було видно , крім працівників ДАІ у формі і десятка людей у цивільному з раціями. На краю площі Бангалор демонстрантів зустрів постійний пікет на підтримку Олександра Козуліна, іншого опозиційного до Лукашенка екс-кандидата в президенти, котрий ось уже місяць перебуває в Жодинському СІЗО. Тут проводиться збір підписів за його звільнення . На ліхтарному стовпі поруч iз пікетом — гроно білих і червоних повітряних куль .

      Коли близько 9-ї ми чекали свою маршрутку на площі Бангалор, виявилося, що демострантів стало ще більше. Люди на зупинці мовчки дивилися на урочистий марш колони. «Як же все-таки... — почала одна жінка, котра очікувала на маршрутку, і я подумала, що вона продовжить словами «...вони заважають людям їхати додому». «Як же все-таки їх багато, прихильників демократії!» — з несподіваним теплом у голосі закінчила жінка.

      26 квітня, на акції, у мене був бадьорий настрій: нікого не побили, нікого не заарештували. Арешти-бо хитрі опричники почали вже після «Чорнобильського шляху».

      «Сподобалося мені, коли кричали «Живе Білорусь»!» — захоплено сказав дорогою додому мій 4-річний син, для якого «Чорнобильський шлях» став першим виходом у світ «великої політики»...