Слiпота як аргумент

      З дня на день (хоча хто його знає, можливо, з години на годину) колегія суддів Вищого адміністративного суду України винесе своє рішення щодо скарги кількох аутсайдерів цьогорічних перегонів на «бездіяльність» Центральної виборчої комісії. Раніше очікувалося, що вердикт суду розставить усі крапки над «і» вже сьогодні. Хоча вчора там усе ще заслуховували пояснення всіх сторін щодо порушень, які нібито допустила ЦВК. Свідком учорашнiх судових колізій та суперечок був кореспондент «УМ».

З виборчого марафону — на «східцевий»

      Судова зала, де слухається виборча справа, розташувалася на останньому, четвертому, поверсі суду. В приміщенні, що на вулиці Московській, — довжелезні сходи. Тож декому з кандидатів, кому не вдалося досягти успіху у виборчому марафоні, доводиться використовувати останні шанси долі й на сходовій дистанції.

      Учасники процесу сидять за одним довжелезним столом. Ближче до вікна — члени Центрвиборчкому і представники «третьої сторони», себто блоків «Наша Україна» та Тимошенко. Навпроти розташувалися невдоволені: ближче до суддівської президії — Наталія Вітренко з Володимиром Марченком, на кілька осіб далi — Юрій Кармазін поруч із Інною Богословською.

      Вчорашні слухання розпочалися з клопотання Наталії Вітренко. Провідниця «Народної опозиції» поділилася інформацією, що на 45-му окрузі Донецької області йде підготовка до нищення бюлетенів. Така вказівка нібито надійшла з Центральної виборчої комісії. «ЦВК дав на місця розпорядження негайно знищити всю документацію і скласти про це акти», — скаржилася Вітренко. Відтак вона попросила колегію Адмiнсуду затребувати в ЦВК первинну документацію і заборонити її знищувати. Член Центрвиборчкому Марина Ставнійчук обурилася з цього приводу. За її словами, ЦВК «не давав, не дає і не буде давати» таких розпоряджень. Проте прохання Вітренко підтримали і Юрій Кармазін, бо «воно (клопотання. — Авт.) не висмоктане з пальця», й Інна Богословська. Керівниця «Віче» ще й додала, що в неї є інформація, нібито на кількох дільницях «у мішках знаходять туалетний папір, шматки шпалер, і це свідчить про нищення бюлетенів». Якщо ж вчинити так, як пропонує Вітренко, то тоді можна буде врятувати бюлетені, пояснила Інна Германівна.

      Колегія суддів вийшла до дорадчої кімнати виносити рішення за клопотанням Вітренко. І ось тут вдалося поглянути за лаштунки справи «Аутсайдери проти ЦВК». Виявилося, що в побуті представники позивачів та відповідачів можуть спілкуватися цілком нормально і, як писав класик, вести «світські бесіди». Хоча головна тема — це, звісно, виборчі процедури. Втім декого інколи «зриває». Від горя, мабуть.

«Шпигуни», хами й грубіяни

      Виявилося, що серед наших політиків є вправні оператори. Принаймні на суді такий точно є, це «права рука» Наталії Вітренко Володимир Марченко. Він хвацько тримав у своїх руках як відеокамеру, так і професійний фотоапарат. З особливим ентузіазмом фотографував те, як членкиня ЦВК Ставнійчук розмовляла з «третьою особою» від «Нашої України» Юрієм Ключковським. «Видаєте інструкції!» — вигукнув він до парочки, клацнувши на кнопку фотокамери. «Оце ваша демократія, ваша влада, — запалилася Наталія Вітренко. — Демократи... Посоромилися б!» — «Хіба мені не можна розмовляти?» — здивувалася Ставнійчук.

      Інна Богословська в цей час щось одумувала і про всяк випадок перепитала якусь інформацію щодо дільниць у вже згаданої пані Ставнійчук. Марина Іванівна їй ввічливо все пояснила і наприкінці додала, що про це на суді говорили напередодні, у вівторок. Богословська сприйняла це як образу. «У мене є відеозапис засідання», — парирувала вона. «Марія Іванівна [Ставнійчук] постійно переживає, коли нас нема на засіданнях, — втрутилася в розмову Вітренко. — Вона не розуміє, що насправді ми багато знаємо». «Ми знаємо більше, ніж говоримо», — погодилася Богословська.

      Та й загалом пані Богословську багато що дратує на цьому процесі. У певний момент вона почала обговорювати виборчі нюанси з Юрієм Ключковським. Поруч сиділа авдокат від «НУ» Світлана Кустова, відома ще за процесом у Верховному Суді під час Помаранчевої революції. Пані Кустова щось уточнила, і це знову зачепило за живе Богословську. «Я не з вами говорю, — відрубала лідерка «Віче». — У вас є словесне нетримання. Вам лікуватися треба». От і думаєш тепер: а навіщо нам такий хамський «середній клас», який так захоплює Інну Германівну?

      Богословська вирішила пошукати підтримки у Вітренко. Подруги по нещастю говорили про суди. Наталія Михайлівна поскаржилась, що деякі суди винесли рішення про перерахунок голосів на дільницях. «Закони, Конституція — все по фіг!», — поскаржилась на судову систему України пані Вітренко.

      Невдовзі до радчої кімнати зайшли судді. Вони задовольнили клопотання Вітренко лишень частково. Головуючий на засіданні Олександр Пасенюк повідомив, що суд зобов'язав Центральну виборчу комісію проконтролювати зберігання бюлетенів. Бо змусити комісії не нищити документації феміда просто не могла. Адже таку ж норму передбачає закон (електоральні папери мають зберігатися чотири роки), тож цілком логічно, що «колекціонування» документації не слід юридично дублювати ще й рішенням суду, а всього лиш ретельно його проконтролювати.

      Наступне клопотання надійшло від блоку «Патріоти України». Ця невеличка коаліція поміркувала, що результати розгляду справи в суді можуть вплинути й на їхнє становище у виборчій турнірній таблиці, тож попросила їх долучити до процесу «третьою стороною». Що цікаво — на боці позивача, тобто Вітренко, Литвина, Кармазіна, Богословської та іже з ними. Однак «патріотам» відмовили у такій «розкоші»: їхню заяву залишили без розгляду, позаяк «ПУ» пропустили встановлені законом терміни для оскарження дій або бездіяльності ЦВК.

Теорема Вітренко і рівняння Кармазіна

      Тим часом позавчора колегія суддів завершила заслуховування пояснень сторін щодо позовних вимог, які стосуються методу підрахунку голосів і розподілу мандатів. Основна заковика, нагадаємо, полягає ось в чому: за чинними законами та процедурами, пропорції, віддані за партію чи блок, вичисляються відношенням до загального числа виборців, які взяли участь у голосуванні. Натомість Вітренко пропонує, аби відсотки вираховувалися без врахування тих, хто проти всiх, а також недійсних бюлетенів. Що й не дивно: пропонована нею математика дозволила б «Народній опозиції» подолати 3-відсотковий бар'єр.

      Однак після вчорашнього виступу в суді Юрія Ключковського хіба що в неуважного слухача могли з'явитися сумніви, що суд не погодиться з аргументацією Вітренко. Юрій Богданович усе ретельно розклав по поличках, підключив для аргументації рішення Конституційного Суду, тези з юриспруденції, математики і логіки та пояснив, що ЦВК діяла правильно. «Це проблема тлумачення закону, а не дій Центральної виборчої комісії», — зазначив Ключковський. За його словами, якщо в когось і є претензії до закону, то коментувати й тлумачити їх може хіба що Конституційний Суд.

      Однак вітренківці не захотіли складати зброї. Марченко запитав у доповідача Ключковського: а що, коли на якійсь дільниці жоден виборець не віддасть за якусь партію свого «за», кого в такому випадку вважати переможцем? Нікого, відповів Ключковський, пояснивши, що на практиці таке ніколи не станеться. «Було би смішно, якби закон передбачав усі вигадки, які народилися у голові деяких представників позивача», — закінчив свою відповідь Ключковський.

      Потім черга ставити запитання дійшла до Юрія Кармазіна. Провідник блоку свого імені посоромив Ключковського за те, як той щойно звернувся до Марченка. «Це пряма образа позивача «третьою стороною», — став на захист вітренківця пан Кармазін. Свої питання до Ключковського він адресував у доволі цікавий спосіб: вимовляючи їх, він дивився не на Юрія Богдановича, а на суддів. Останній відповідав так само: не Кармазіну, а суддівській президії. Ця заочна дуель іноді переростала в «ябедничество». «Він закриває на це очі!» — скаржився суддям на один з аргументів візаві Кармазін. «Шановний суд, це моя справа, чи відкриті в мене очі, чи закриті», — нарікав на опонента Ключковський. До слова, ці двоє панів усе ще входять у парламенті до однієї фракції — «Нашої України». Однак вибори, як виявилось, будують між політиками великі мури.

      Та й загалом, дивуєшся, як в одній тусовці зібралися такі різні політики. Причому звертаються один до одного по-приятельськи — Юра, Інна. Кульбіти долі (особливо — політичної) іноді виявляються незбагненними. Хоча, кажуть, ніщо так не зближує, як спільне горе...