Естетські балачки під нарзан

      Позавчора у книгарні-клубі «Бабуїн» до пізнього вечора гуру російської журналістики Артемій Троїцький презентував друге, доповнене, видання своєї книженції з назвою «АКТроицкий. Я введу вас в мир... ПОП» (бонус musik+sex)

      Убраний у червоний халат із каптуром, попиваючи нарзанчик, Артемій Ківович (скорочено АКТ) учив українських журналістів життю. Своєї «священності» і унікальності в журналістиці Троїцький жодним чином не збирався приховати: самокритично називав себе «отьявленной сволочью», непрофесіоналом-аматором і безапеляційно стверджував, що класний журналіст категорично не повинен мати журналістської освіти (сам Артемій має диплом економіста-математика). Однак це не заважає йому викладати в МДУ спецкурс із музичної журналістики,  водночас співпрацюючи з величезною кількістю видань, зокрема і в ролі політичного оглядача. Каже, що завжди ненавидів учитися, що жаліє своїх студентів, тому його лекції завжди попсові і веселі. Можливо, саме з цієї причини писати книжки йому значно простіше за інших. Його двадцятитрирічний студент і фанат Ілля (PistoletOFF ) Стєчкін просто записує лекції свого кумира, розшифровує їх і упорядковує в книжку, а потім іще й продюсує. Гонорар за книги викладач і студент ділять навпіл.

      Табуйованих тем для Троїцького практично не існує, крім розмов про його особисте життя. «У цій заплутаній царині я й сам ніяк не можу розібратися», — так Артемій випередив можливі інтимні запитання. До постреволюційної України журналіст виказує неймовірну симпатію, таку екзальтовану, що чомусь не надто тій симпатії віриш. На запитання музичного критика Юрка Зеленого (поставлене, до речі, українською мовою, що аж ніяк Артемія не збило спантелику) про те, чи правда, що АКТ в часи перебудови щільно співпрацював з КДБ, Троїцький відповів негативно. Пояснивши згодом, що він не Савік Шустер, тож  контактів ні з ЦРУ, ні з ФСБ не підтримує. Але запитання вочевидь трохи зачепило «зірку», тому він вирішив тонко пожартувати:

      — Коли я був іще у КДБ консультантом, то співробітники у нас були кращі й гірші, але Путін був найнездарніший.

      Популярність у Росії поп-зірки Вєрки Сердючки Троїцький пояснив тим, що росіяни страшенно полюбляють кепкувати над недолугими сусідами-салоїдами. І припустив, що якби в Росії виник аналогічний поп-персонаж, якийсь там Вася Москальов, то патріотична російська громадськість обурилась би і, швидше за все, подібне естрадне явище не мало би права на існування. З-поміж естрадних виконавців Троїцький найдужче не любить і не сприймає «самосексуалістів» на кшталт Кіркорова та Леонтьєва, а лисих підтоптаних металістів із ріденькими хвостиками і металевими зубами гуру музичної журналістики просто по-людському шкода.

      Загалом же враження від АКТу залишилося приємне і ненав'язливе. Очевидно, він і справді природжений педагог і таки «отьявленная сволочь» (у хорошому сенсі, даруйте за певну казуїстичність).