Коли місяць тому Свєтка Поваляєва сказала мені, що презентуватиме у кабаку з назвою «Муракамі» свою четверту книженцію, в мене, хоч-не-хоч, виник несамовитий «передозняк» асоціацій. Стосовно Поваляєвої, звісно ж, а не стосовно японських письменників, власників украй поширеного на екзотичних островах прізвища.

Подібні спроби вже робили фотографи у Харькові, Донецьку та в Луцьку. Однак досі жодна компанія в Україні не спромоглася на комплексне видання фотоілюстрацій. Йдеться про те, що «Перископ» (компанія, заснована минулого року, спеціалізується на випуску подарункових книг про Україну) представив кілька книг у рамках проекту «Київський альбом», над якими працювали майже рік: великий альбом-флагман — найцікавіші ілюстрації різнопланової архітектури міста у незвичному ракурсі, збірник 25 відбірних фотолистівок і книгу — для туристів «Київ. Погляд з неба» українською та англійською мовами.

На виставах Някрошюса випадкових людей не буває. З багатьох причин. Найголовніша з яких — висідити до кінця п'ять годин вистави може лише людина, якій ця вистава «болить» так само, які і її творцям. Можливо, біль той вона відчуває не так гостро, не так нестерпно, але відчуває обов'язково. Минулих п'ятниці та суботи у театрі Франка литовський театр «Мено Фортас» грав «Отелло». І завершував тим самим київське представлення власної трилогії за Шекспіром, перші два спектаклі якої — «Гамлет» та «Макбет» —ми бачили минулого року. Традиційний для себе аншлаг «Мено Фортас» зібрав і в Києві.