Не так давно, аби відволікти парламент від нагальних проблем, парламентарії взялися обговорювати законопроект про вживання алкоголю. На трибуну виходили сивочолі мужі і на повному серйозі обурювалися, а що як їм закортить з кимось із колег випити посеред ночі у дитячій пісочниці пляшку коньяку, то їх за це у буцегарню, чи що? Насправді ж будь-яка насильна боротьба з пияцтвом лише заганяє проблему під плінтус, а не викорінює її. То, може, боротися не з алкоголем, а за культуру його споживання?

Цей міфічний напій перестав існувати ще на початку минулого століття:цивілізовані країни (починаючи з його батьківщини — Франції) заборонили виробництво і продаж абсенту як надзвичайно небезпечного для здоров'я. Міцна 90-градусна настоянка, в основі якої лежить гіркий полин, мала, як стверджували, сильні галюциногенні властивості й могла викликати у відданих цьому напою прихильників і божевілля, і сліпоту. Проте люди з артистичними нахилами ставилися до цього трунку з великою повагою та навіть пієтетом і вважали абсент сильним стимулятором творчої енергії. Уся паризька богема: знамениті поети — узяти хоча б Артюра Рембо (не плутати з Рембо Сталлоне) і Гійома Аполлінера — або ж ціла плеяда художників, від романтиків до імпресіоністів, прикладалися до пляшечки з цим зеленкуватим напоєм, щоб розпалити натхнення.

Не знаю, як кому, але мені шкода завершувати наш літературний конкурс. Дехто вважав, що він трохи нудний, дехто — що в ньому мало власне кулінарної тематики, а більше літературної. А мені подобалося поринати у світ літературних героїв і разом із Кайдашевою сім'єю «снідати», обідати, чи «готувати» плачинду за старовинним рецептом, чи ковтати слинку, читаючи Гашекового «Швейка». Наші читачі показали обізнаність не лише в українській літературі, а й у світовій взагалі. Які лишень цитати вони не надсилали, який діапазон літературних уподобань проявився у їхніх листах. Можливо (хочеться на це сподіватися), дехто з читачів, переглянувши сторінки з нашим конкурсом, прилучиться через кулінарію до белетристики, дехто розширить свої літературні вподобання, а ще хтось порине у світ не лише прекрасного, а й смачного.