Заможні нардепи на кшталт Юхима Звягільського (Партія регіонів) також проголосували «за». Щоб підтримати бідніших колег без мандатів? (Фото Василя ГРИБА.)
В останній день роботи Верховної Ради IV скликання було подолано вето Президента на зміну до закону про статус народного депутата України. На превеликий жаль, у пресі та електронних ЗМІ було гранично перекручено дійсний стан речей. Спробую дати вичерпну інформацію, яка роз'яснить стан справ.
До запровадження прийнятої поправки склалася така ситуація з виплатами непрацюючим депутатам. Народний депутат закінчив своє перебування у Верховній Раді, бо або не був обраний до наступної каденції парламенту, або взагалі не брав участі у виборах. Таким чином, він повинен зайнятися своїм працевлаштуванням у разі, якщо не може повернутися на своє попереднє місце роботи (де працював до обрання у Верховну Раду).
Якщо він не зміг працевлаштуватися, йому протягом першого року після закінчення його перебування у Верховній Раді виплачують щомісячно грошову допомогу в розмірі заробітної плати народного депутата. А після цього, якщо він знову-таки не влаштувався на роботу, продовжують виплачувати допомогу, але вже в розмірі 50 відсотків від заробітної плати діючого парламентарія. Проте ця виплата після року обумовлюється наявністю загального трудового стажу у вказаного нардепа: 25 років — для чоловіків, 20 років — для жінок.
Одразу хочу зазначити, що жодним чином не відповідає дійсності твердження Кабміну, ніби такі місячні виплати сягають у середньому 120 тисяч для одного депутата на рік (10 тисяч щомісяця). Я опитав тих, хто отримує допомогу, а також був ознайомлений з відомостями на виплату таких допомог. З'ясувалося, що такі місячні виплати сягають у середньому 2100 гривень.
Чому це так? Адже в усіх засобах масової інформації говориться про зарплати депутатів у 17—18 тисяч гривень.
Дійсно, у вересні минулого року були введені подібні ставки заробітних плат для народних депутатів України. Але через дуже короткий час за наполяганням більшості парламентаріїв нарахування таких сум було зупинено. І все повернулося до тих обсягів зарплат депутатам, які були до 8 вересня 2005 року.
Таким чином, Кабінет Міністрів, на превеликий жаль, займається пересмикуванням фактів. Уряд штучно завищує дійсні розміри виплат нардепам у 4-5 разів, відволікаючи таким чином увагу від розмірів виплат міністрам, які сягають 20 тисяч гривень, і перекладаючи з хворої голови на здорову.
Тим часом згадана ситуація призвела до штучно створеного становища, коли непрацюючим депутатам було невигідно влаштовуватися на роботу. Адже якщо вони заступали на якусь посаду поза парламентом, а потім звільнялися, їм виплати у вигляді 50 відсотків від зарплати депутата більше не надавали.
Щоб заохотити таких людей до працевлаштування, була прийнята наступна поправка до закону, щодо якої і було подолано вето Президента. Тепер депутат може спокійно працевлаштуватися після закінчення його перебування в парламенті. Бо в разі, якщо він тепер втратить іншу роботу, йому така допомога (половина зарплати діючого депутата) надаватиметься й надалі. Знову-таки за умови наявності в нардепа трудового стажу: 25 років — для чоловіків або 20 років — для жінок. Ось така була проголосована новація.
Одразу хочу зазначити, що кількість таких випадків порівняно невелика. І стосується поправка передусім депутатів, які не мають якогось бізнесу чи великих доходів у минулому. Можемо ставитися як завгодно до таких нардепів-відставників, як Медведчук, Суркіс, Зінченко, Костенко і багато-багато інших, але я стовідсотково переконаний, що вони не звернуться по таку допомогу, бо є людьми достатніх статків.
Хоча, знову підкреслюю, невелика група людей цим правилом користується (50—60 чоловік). Прийнята поправка може збільшити їх кількість на 20—30 осіб, хоча може відбутися й зворотне явище. Наприклад, такою допомогою користується один із лідерів Блоку Вітренко «Народна опозиція» Володимир Марченко. До того часу, поки не вийшла на пенсію, нею користувалася і сама Наталія Вітренко.
Ні про які багатомільйонні витрати бюджету не йдеться, і, очевидно, це питання не варто того галасу, що знявся навколо нього. Бо таки не варто шукати чорну кішку в чорній кімнаті, особливо якщо її там нема.
А щодо працевлаштування, розповім про свій досвід.
Після свого перебування у Верховній Раді І скликання я ще якийсь час працював послом у Росії. Після цього хотів продовжити роботу в Міністерстві закордонних справ, але мені під різними приводами було відмовлено в цьому. Не бажаючи принижувати себе тяганиною по судах, які я, безумовно, виграв би, і втративши всіляке бажання працювати у державному вертепі, влаштованому великим майстром далеких від моралі інтриг Дмитром Табачником, я знайшов собі роботу поза державним сектором і спокійно працював до останнього часу. Але не всім це вдається, бо нардепів беруть на роботу з великою неохотою, вважаючи до якоїсь міри незручними суб'єктами.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
