Тричі «бацька»

      Церемонію інавгурації Олександра Лукашенка на третій термін я дивилася по телевізору, адже на Октябрську площу представники силових структур завчасно не пускали не тільки прихильників опозиції, а й звичайних мінчан. У центрі площі вишикувалися війська в парадній формі: внутрішнi, прикордонні, війська КДБ та інші; усі вони відмінно зарекомендували себе в очах Лукашенка при «наведенні порядку» в останні місяці й тижні. По краях площі на заздалегідь установлених у вигляді невеликого амфітеатру східцях юрмилися вірні прихильники президента з червоно-зеленими прапорцями в руках, здебільшого пенсіонери. Селекція цих благонадійних велася по всій Білорусі. Уранці 8 квітня можна було побачити на вулицях столиці колону автобусів під охороною машин ДАІ, на яких «делегатів» спеціально звозили для інавгураційної масовки.

      З іноземних гостей на церемонії були присутні глава місії спостерігачів від СНД на недавніх виборах Володимир Рушайло і відомий діяч інтеграції Білорусі з Росією, не так давно — в'язень швейцарської тюрми Павло Бородін. Інші гості представляли світ російського мистецтва — Йосип Кобзон, Зураб Церетелі.

      Три канали білоруського телебачення транслювали вражаючу картинку, як Лукашенко під посиленою охороною випливає зі своєї резиденції в Дроздах по центральних проспектах до місця інавгурації — Палацу Республіки на Октябрській площі.

      По червоній килимовій доріжці Лукашенко крокує у палац, кивком голови і потиском рук вітаючи своїх «селекціонованих» прихильників. Так само він кивав і у залі Палацу, коли спускався до трибуни.

      Зала була повна . Вождеві аплодували стоячи. В перших рядах — російські гості та тутешні генерали, серед яких виділявся поставою голова КДБ Сухаренко, котрий прилюдно обіцяв повбивати учасників вуличних акцій.

      Показаний великим планом лідер держави виглядає страшенно стомленим, начебто він сам відсидів п'ятнадцять діб у СІЗО, — мішки під очима, в кам'яному погляді миготить переляк.

      Голова ЦВК Лідія Єрмошина поздоровляє президента і надає йому слово для присяги. Красиві слова присяги гарнішають ще більше від того, що Лукашенко вимовляє їх білоруською мовою, яку за 12 років з його вуст доводилося чути лічені рази. Поклавши руку на спеціальний художньо оформлений екземпляр Основного закону Республіки Білорусь, Лукашенко клянеться «дотримуватись Конституції» та «поважати і захищати права людини й громадянина». Це виглядає урочисто, і якби звучало вперше, навіть захотілося б повірити...

      Після церемонії Лукашенко пішов на площу, де війська склали присягу народу й особисто президентові. Потім почався концерт «За Білорусь!» і народні гуляння з горілкою. (Коли напередодні, 31 березня, стало відомо, що дата вступу Лукашенка на посаду перенесена на невизначений термін, а до 28 березня правитель не показувався на телеекранах, за офіційною версією, плідно «працюючи з документами», країною ходили неймовірні чутки — хвороба , навіть смерть диктатора... Причини переносу інавгурації озвучив першим згаданий вище Бородін, пожартувавши, що в Мінськ просто не завезли доволі горілки).

      Менш ніж за добу до інавгурації, у ніч на 8 квітня, під стінами трьох арештантських будинків — на вулиці Окрестіна і Староборисовському тракті в Мінську, а також у СІЗО м. Жодино — люди зустрічали останніх політв'язнів, котрі відсиділи по 15 діб після захоплення наметового містечка. Були квіти з джинсовими стрічечками, шампанське з цукерками, рок-зірка повстанців Лявон Вольський дарував усім касети зі своїм новим альбомом «Квадракола». Підприємці підвозили людей на авто і підвозили для замерзлих каву і гамбургери... Тим часом у ворота в'язниці на Окрестіна проїхав фургон — це привезли оформляти близько 20 нових затриманих на Октябрській площі. Представники Консервативно-християнської партії БНФ у вечір перед інавгурацією провели на площі акцію «Фашизму — ні!»